Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Київської обласної громадської організації "Народна воля" про захист честі, гідності та ділової репутації за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_6, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2014 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року через мережу Інтернет на офіційному сайті Київської обласної громадської організації "Народна воля" опубліковано статтю за авторством ОСОБА_4 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", в якій розміщено такі відомості: "...прокурор міста Ірпеня ОСОБА_16, заступник прокурора Київської області ОСОБА_3, заступник Генерального прокурора України вперто прикривають його злочинні дії". ІНФОРМАЦІЯ_3 року на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 опубліковано статтю за авторством Київської обласної громадської організації "Народна воля" (в особі голови ОСОБА_4) під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_5", в якій розміщено такі відомості: "...інформація, яку ми Вам довели 15 лютого 2005 року на Банковій, підтверджена офіційною доказовою базою з ознаками корупції органів місцевого самоврядування, прокуратури, відомих політичних діячів та центрального апарату держави. А це - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (правління НБУ), ОСОБА_13 (ректор НАУ); прокурори - ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_3, ОСОБА_18; апарат Верховної Ради, Київська обласна рада та інші...", "Відмова заступника прокурора Київської області ОСОБА_3 в порушенні кримінальних справ та отримання за це від Бучанського голови пана ОСОБА_14 ордера на трикімнатну квартиру". Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_6 року на зазначеному сайті опубліковано "ІНФОРМАЦІЯ_7" за авторством ОСОБА_4, в якому зазначено: "Цікаво, що всі нотаріальні дії були здійсненні приватним нотаріусом ОСОБА_15, яка є дружиною колишнього заступника прокурора Київської області ОСОБА_3 який свого часу "відмазав" пана ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності і отримав за це від нього трьохкімнатну квартиру в Бучі".

Посилаючись на те, що поширена про нього інформація є недостовірною, не відповідає дійсності, оскільки стверджується про порушення ним норм чинного законодавства та вчинення протиправних дій, принижує його честь, гідність та ділову репутацію, позивач просив зобов'язати відповідачів розмістити на головній сторінці наведеного вище сайту під головним меню сайту строком на п ять років, розміром шрифту не менший ніж шрифт, яким виконано написання заголовків, спростування, а також зобов'язати відповідачів вилучити із сайту інформацію про вчинення ним дій/бездіяльності, направлених на протиправне уникнення кримінальної відповідальності Бучанським міським головою ОСОБА_14, а також отримання за це винагороди у вигляді квартири.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 - просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що інформація, яку позивач просить спростувати, є результатом критичної оцінки фактів та є оціночними судженнями ОСОБА_4, що виражають його суб'єктивну думку.

Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року через мережу Інтернет на офіційному сайті Київської обласної громадської організації "Народна воля" опубліковано статтю за авторством ОСОБА_4 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", в якій розміщено такі відомості: "...прокурор міста Ірпеня ОСОБА_16, заступник прокурора Київської області ОСОБА_3, заступник Генерального Прокурора України вперто прикривають його злочинні дії". ІНФОРМАЦІЯ_3 року на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 опубліковано статтю за авторством Київської обласної громадської організації "Народна воля" (в особі голови ОСОБА_4) під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_5", в якій розміщено такі відомості: "...інформація, яку ми Вам довели 15 лютого 2005 року на Банковій, підтверджена офіційною доказовою базою з ознаками корупції органів місцевого самоврядування, прокуратури, відомих політичних діячів та центрального апарату держави. А це - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (правління НБУ), ОСОБА_13 (ректор НАУ); прокурори - ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_3, ОСОБА_18; апарат Верховної Ради, Київська обласна рада та інші...", "Відмова заступника прокурора Київської області ОСОБА_3 в порушенні кримінальних справ та отримання за це від Бучанського голови пана ОСОБА_14 ордера на трикімнатну квартиру". Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_6 року на зазначеному сайті опубліковано "ІНФОРМАЦІЯ_7" за авторством ОСОБА_4, в якому зазначено: "Цікаво, що всі нотаріальні дії були здійсненні приватним нотаріусом ОСОБА_15, яка є дружиною колишнього заступника прокурора Київської області ОСОБА_3 який свого часу "відмазав" пана ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності і отримав за це від нього трьохкімнатну квартиру в Бучі".

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що поширена про нього інформація є недостовірною, її поширення принижує його честь, гідність та ділову репутацію, звинувачує його у конкретних протиправних діяннях та порушенні норм чинного законодавства.

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.

Частиною 1 ст. 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) судам роз'яснено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Також у п. 19 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду вказано, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Належним чином встановивши фактичні обставини та дослідивши докази суд має дати їм оцінку на відповідність наведеним вище нормам матеріального права.

При цьому рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим(ч. 1 ст. 213 ЦПК України), суд має дослідити всі докази та доводи сторін і дати їм належну оцінку, а результати цієї оцінки відобразити у рішенні (ст. 212 ЦПК України). Аналогічні вимоги містяться у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий судовий розгляд, яка є частиною національного законодавства.

Наведеного суди не врахували та у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України не дали належної правової оцінки доводам позивача про те, що відповідачі поширили недостовірну інформацію відносно нього, зокрема щодо отримання хабара у вигляді квартири, про порушення норм закону.

У порушення п. 18 наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, ст. 297 ЦК України та ст. 30 Закону України "Про інформацію" суди не розмежували оціночні судження і твердження про факти, які позивач вважає недостовірними.

Так, суди не дали оцінки посиланням позивача про те, що у інформації, поширеної відповідачами, зокрема про те, що "відмова заступника прокурора Київської області ОСОБА_3 в порушенні кримінальних справ та отримання за це від Бучанського голови пана ОСОБА_14 ордера на трикімнатну квартиру" та "...ОСОБА_3 який свого часу "відмазав" пана ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності...", вбачається повідомлення про вчинення позивачем протиправного діяння, передбаченого ст. 368 КК України, а словосполучення: "ОСОБА_3 покриває злочинні дії" за змістом тотожне назві ст. 396 КК України.

Районний суд у своєму рішенні переписав лише норми матеріального права і положення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України, не дослідивши надані сторонами докази та не давши їм належної оцінки, не розмежував оціночних суджень від тверджень про факти та не навів своїх висновків.

Суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України ні в описовій, ні в мотивувальній частинах судового рішення взагалі не зазначив, який текст поширеної відповідачами інформації позивач просить спростувати, не дослідив та не оцінив надані сторонами докази, не перевірив доводів апеляційної скарги та у порушення ч. 2 ст. 315 ЦПК України не навів мотивів її відхилення, а також не врахував того, що обов'язок доведення достовірності поширеної інформації покладено саме на відповідачів, а, відтак, дійшов до передчасного висновку про недоведеність позивачем його вимог.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, правовідносини між сторонами не визначені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 338 ЦПК України, оскільки порушення закону допущені як районним судом, так і апеляційним, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_6, задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.