розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Азовдевелопмент" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: публічне акціонерне товариство комерційний банк "Володимирський", фізична особа-підприємець ОСОБА_9, про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Сумської області від 30 жовтня 2014 року,

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Азовдевелопмент" (далі - ТОВ "Азовдевелопмент") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 23 січня 2008 року, укладеного між публічним акціонерним товариством комерційним банком "Володимирський" (далі - ПАТ КБ "Володимирський") та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (далі - ФОП ОСОБА_9), останній отримав кредитні кошти у розмірі 700 тис. грн. На забезпечення виконання умов кредитного договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір іпотеки, предметом якого є нежитлове приміщення кафе-бару, загальною площею 149,6 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1. При укладенні договору іпотеки кожен із подружжя іпотекодавців: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 надали нотаріально посвідчені згоди на передачу майна в іпотеку. У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку позичальник та його поручителі, незважаючи на вимоги, не погасили. 29 серпня 2011 року банк передав право вимоги за цими договорами ОСОБА_10, яка, в свою чергу, передала це право позивачеві. Враховуючи викладене, позивач просив у рахунок погашення кредитної заборгованості у розмірі 1 004 943 грн. 02 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з публічних торгів.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 листопада 2013 року у задоволенні позову ТОВ "Азовдевелопмент" відмовлено.

В апеляційному порядку справа розглядалась неодноразово.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 30 жовтня 2014 року рішення місцевого суду скасовано. Позов ТОВ "Азовдевелопмент" задоволено. У рахунок погашення заборгованості у розмірі 1 004 943 грн. 02 коп. за договором від 23 січня 2008 року про відкриття кредитної лінії, укладеним між ПАТ КБ "Володимирський" та ФОП ОСОБА_9, звернуто на користь ТОВ "Азовдевелопмент" стягнення на предмет іпотеки, а саме: належне ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності приміщення кафе-бару, загальною площею 149,6 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1, шляхом продажу цього нерухомого майна з прилюдних торгів за ціною, визначеною незалежним оцінювачем на день реалізації, але не нижчою за 1 083 100 грн. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення на предмет іпотеки може бути звернуто лише на частки співвласників, з якими укладено договір іпотеки, а оскільки позивач не звертався до суду з позовом про виділ часток співвласників в натурі, то вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасною та може призвести до порушення прав інших співвласників, які не є зобов'язаними особами перед іпотекодержателем.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як подружжя іпотекодавців надали нотаріально завірену згоду на укладення ними договору іпотеки, що дає право банку звернути стягнення на предмет іпотеки в межах розміру кредитної заборгованості.

Такий висновок суду апеляційної інстанції є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, до яких вірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 23 січня 2008 року між ПАТ КБ "Володимирський" та ФОП ОСОБА_9 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 700 тис. грн.

На забезпечення виконання умов кредитного договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 договір іпотеки, предметом якого є нежитлове приміщення кафе-бару, загальною площею 149,6 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як подружжя іпотекодавців надали нотаріально завірену згоду на укладення ними договору іпотеки.

29 серпня 2011 року ПАТ КБ "Володимирський" передало право вимоги за цими договорами ОСОБА_10, яка, в свою чергу, 23 березня 2012 року передала це право ТОВ "Азовдевелопмент".

Пред'являючи позов, ТОВ "Азовдевелопмент" посилалось на те, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку позичальник та його поручителі, незважаючи на вимоги, не погасили.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Частиною 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Крім того, ст. 578 ЦК України передбачено, що майно, яке є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Отже, положення ст. 6 Закону України "Про іпотеку", ст. 578 ЦК України є спеціальними правилами, які виключають застосування положення ст. ст. 361, 369 ЦК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом спільної часткової та спільної сумісної власності.

Таким чином, оскільки співвласники переданого в іпотеку майна, подружжя іпотекодавців: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, надали нотаріально завірені (окремі) згоди на передачу майна в іпотеку, то кредитор має право вимагати звернення стягнення на майно у зв'язку з порушенням боржником виконання основного зобов'язання.

При цьому апеляційним судом вірно встановлено, що рішенням апеляційного суду Сумської області від 11 лютого 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції від 14 липня 2010 року про прийняття відмови ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від нотаріально посвідчених заяв від 19 грудня 2007 року про згоду на передачу їхнім подружжям майна в іпотеку. Отже, нотаріально посвідчені заяви наявні.

Посилання касаційної скарги на положення ст. 73 СК України про те, що звернення стягнення може бути накладено лише на особисте майно одного з подружжя за його зобов'язанням, якщо воно виділено в натурі, не стосується цієї справи, оскільки при передачі нерухомості в іпотеку була отримана згода всіх її співваласників. Крім того, апеляційний суд не застосував положень ст. 23 Закону України "Про іпотеку", оскільки відсутні для цього підстави.