головуючого Ступак О.В., суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М., Леванчука А.О., Парінової І.К., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до селянського господарства "Колос" про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та стягнення орендної плати, за касаційною скаргою селянського господарства "Колос" на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 16 липня 2014 року та ухвалу апеляційного Харківської області від 25 листопада 2014 року,

У січні 2014 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом, який у подальшому уточнили і просили визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 19 травня 2008 року, нібито укладених між ними та селянським господарством "Колос" (далі - СГ "Колос"); стягнути з відповідача на їхню користь заборгованість з орендної плати за 2013 рік за користування належними їм земельними ділянками у розмірі 2 972 грн 80 коп., кожному.

Позивачі посилалися на те, що згідно державних актів на право приватної власності на землю серії ХР № 104557 та № 104549, виданих 13 грудня 2004 року на підставі розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області від 22 липня 2004 року № 245, кожному з них належить на праві власності земельна ділянка, а саме, ОСОБА_6 площею 6,6388 га, ОСОБА_7 площею 6,3388 га, які розташовані на території Семенівської сільської ради Шевченківського району Харківської області. 10 вересня 2001 року вони уклали з СГ "Колос" договір оренди земельної ділянки строком на п'ять років. У подальшому ніяких договорів вони з відповідачем не укладали і не підписували. Після закінчення п'ятирічного строку дії договору СГ "Колос" продовжувало розраховуватися з ними за фактичне використання їхніх земельних ділянок. У 2013 році вони звернулися до відповідача з проханням повернути їм земельні ділянки для самостійної обробки, однак останній відмовився їм повертати земельні ділянки посилаючись на те, що начебто між ними були укладені договори оренди земельних ділянок ще у 2008 році строком на 25 років. Оскільки таких договорів вони не укладали, а в діях відповідача вбачається підробка документів, вони звернулися до Шевченківського районного відділу внутрішніх справ із заявою про порушення кримінальної справи за підробку їхніх підписів у договорах за 2008 рік.

Також позивачі посилалися на те, що відповідач у зв'язку з їхнім проханням повернути земельні ділянки відмовляється виплачувати їм орендну плату за фактичне використання земельних ділянок у 2013 році у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 2 972 грн 80 коп. за кожну земельну ділянку.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 16 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 19 травня 2008 року між ОСОБА_6 та СГ "Колос", зареєстрований 11 грудня 2008 року у Шевченківському районному відділі земельних ресурсів. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 19 травня 2008 року між ОСОБА_7 та СГ "Колос", зареєстрований 11 грудня 2008 року у Шевченківському районному відділі земельних ресурсів. Стягнуто з відповідача на користь позивачів по 2 972 грн 80 коп. заборгованості з орендної плати, кожному. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі СГ "Колос" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга СГ "Колос" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування до даних правовідносин позовної давності, при цьому суди виходили із того, що доказів на підтвердження проінформованості позивачів щодо існування спірних договорів оренди раніше, ніж як вони зазначали, а саме у 2013 році, відповідачем суду надано не було. При цьому суди вважали, що початком перебігу позовної давності є 2013 рік, що об'єктивно підтверджується їх зверненням з заявою до Шевченківського районного відділу внутрішніх справ (а. с. 80), а тому позивачами строк позовної давності не пропущено.

Однак погодитися з таким висновком судів не можна, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1, 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судами встановлено, що згідно державних актів на право приватної власності на землю серії ХР № 104557, серії ХР № 104549, які видані 13 грудня 2004 року на підставі розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області від 22 липня 2004 року № 245, кожному з позивачів належить земельна ділянка, а саме, ОСОБА_6 площею 6,6388 га, ОСОБА_7 площею 6,3388 га, які розташовані на території Семенівської сільської ради Шевченківського району Харківської області. 10 вересня 2001 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та СГ "Колос" був укладений договір оренди земельної ділянки строком на п'ять років. Цей договір укладався позивачами на підставі сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) тобто до отримання ними державних актів на право власності на землю.

Судами також встановлено наявність договорів оренди землі від 25 липня 2005 року та від 19 травня 2008 року, укладених між цими ж сторонами. Оскільки позивачі заперечували факт підписання ними вказаних договорів, у справі була призначена судово-почеркознавча експертиза.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса № 7549 від 24 вересня 2013 року, яка призначалася і проводилася в рамках кримінального провадження № 12013220450000229 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_7 виконаний не нею, а виконаний ОСОБА_6 (а. с. 52).

Суди, в порушення вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, встановивши вищезазначені обставини та те, що позивачі протягом 2006-2012 років отримували оренду плату від відповідача, належним чином не перевірили заперечення відповідача та дійшли до передчасного висновку про початок перебігу позовної давності з 2013 року.

Отже, оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і ці порушення були допущені як місцевим судом, так і апеляційним судом, то рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.