розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", відділу Державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції в Закарпатській області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення", про визнання прилюдних торгів недійсними за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2014 року,

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2009 року з неї на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") стягнуто кредитну заборгованість у розмірі 296 545 грн. 45 коп. Постановою від 28 лютого 2011 року державний виконавець призначив прилюдні торги з реалізації її майна, зокрема житлового будинку АДРЕСА_1. Прилюдні торги відбулися 31 травня 2012 року, а їх переможцем було визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" (далі - ТОВ "Ключове рішення"). Посилаючись на те, що прилюдні торги проведені з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, оскільки про проведення прилюдних торгів її повідомлено не було, вона не отримала звіту про оцінку арештованого майна, позивачка просила визнати зазначені прилюдні торги недійсними та скасувати протокол про проведення прилюдних торгів.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2014 року рішення районного суду скасовано. Позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсними прилюдні торги з продажу арештованого майна (предмета іпотеки): житлового будинку АДРЕСА_1, проведені ПП "СП "Юстиція" Закарпатська філія 31 травня 2012 року та оформлені протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації зазначеного майна, яке належить ОСОБА_3

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прилюдні торги проведені відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, а дії державного виконавця у виконавчому провадженні мають самостійний спосіб оскарження та не можуть розглядатися у межах даної справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що спірний житловий будинок є предметом іпотеки, а, відтак, до спірних правовідносин мають застосовуватись положення Закону України "Про іпотеку" (898-15) . Проте ПАТ КБ "ПриватБанк" не скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки, рішення суду або виконавчого напису нотаріуса не отримав, тому продаж предмета іпотеки на прилюдних торгах є передчасним.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2009 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто кредитну заборгованість у розмірі 296 545 грн. 45 коп.

28 лютого 2011 року державний виконавець доручив приватному підприємству "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (далі - ПП "СП Юстиція") провести прилюдні торги з реалізації майна ОСОБА_3, зокрема житлового будинку АДРЕСА_1.

ПП "СП Юстиція" призначало прилюдні торги з реалізації майна ОСОБА_3 на 16 червня 2011 року, на 02 квітня 2012 року та на 28 квітня 2012 року, які не відбулися, після чого державний виконавець проводив уцінку майна.

Спірне майно було реалізовано на прилюдних торгах, що відбулись 31 травня 2012 року, а їх переможцем визнано ТОВ "Ключове рішення".

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , ЦК України (435-15) та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений у ст. 16 ЦК України, згідно з п. 2 ч. 2 якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

У разі, коли прилюдні торги з продажу майна проводились на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону України "Про іпотеку" (898-15) до спірних правовідносин не застосовуються, а застосовуються загальні норми, що регулюють правовідносини з реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, - норми Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) (далі - Тимчасове положення).

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року № 6-200цс14 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Наведеного апеляційний суд не врахував та дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин Закону України "Про іпотеку" (898-15) та визнання прилюдних торгів недійсними у зв'язку з його невиконанням.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними ст. 58 цього Закону.

Частинами 2-4 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

У разі, коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб'єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (ч. 5 ст. 58, ч. 3 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) . Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Отже, оцінка нерухомого майна здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах. Ураховуючи предмет стягнення, яким є нерухоме майно, проведення оцінки здійснює незалежний суб'єкт оціночної діяльності на замовлення державного виконавця, який після складення акта опису та арешту майна, його вилучення, проведення оцінки й отримання звіту про оцінку майна передає його на реалізацію на прилюдних торгах у порядку і на умовах, визначених законодавством. Оцінка майна є дійсною впродовж шести місяців з моменту її проведення незалежно від строків передання та реалізації майна, на яке звернуто стягнення, на прилюдних торгах.

Прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк від дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення (п. 3.3 Тимчасового положення).

За правилами проведення прилюдних торгів спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості. Уповноважені особи спеціалізованої організації складають інформаційні картки на кожний лот із зазначенням стартової ціни. При цьому визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності (п.п. 2.6, 3.2, 3.4 Тимчасового положення). Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

Відповідно до п. 58 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (1440-2003-п) , доопрацювання (актуалізація) оцінки майна може здійснюватися у разі закінчення строку дії звіту про оцінку майна та висновку про вартість майна, встановленого законодавством, або на вимогу замовника оцінки, коли істотних змін в умовах функціонування та фізичному стані об'єкта оцінки, а також стані ринку подібного майна від дати оцінки до дати оцінки, на яку передбачається здійснення доопрацювання (актуалізація), не відбулося.

Апеляційний суд послався на те, що висновок про вартість майна від 28 лютого 2011 року, який в подальшому був актуалізований, ОСОБА_3 оскаржила, проте у матеріалах справи не міститься жодних доказів існування цього висновку, його актуалізації чи оскарження. Тобто, рішення апеляційного суду ухвалено на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що акт доопрацювання (актуалізації) не має юридичної сили з огляду на оскарження висновку про оцінку майна, який було актуалізовано, оскільки у випадку нереалізації стороною виконавчого провадження у визначений ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" строк права на оскарження висновку про оцінку майна, він набуває чинності, а незгода боржника із таким висновком та його подальше (з пропуском строку) оскарження не означає його безумовного скасування.

Отже, апеляційному суду слід визначитись із тим, чи була актуалізація звіту про оцінку майна повторною оцінкою майна чи це було лише доопрацювання оцінки майна.

Крім того, апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не встановив, чи мало місце порушення ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" при проведенні прилюдних торгів, чи призвело це до порушення прав і законних інтересів позивача та чи вплинуло таке порушення на результати торгів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року № 6-147цс14 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Рішення суду першої інстанції, яке ПАТ КБ "ПриватБанк" просить залишити без змін, також підлягає скасуванню, оскільки суд допустив порушення норм процесуального права.

Так, згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Вирішуючи питання про призначення справи до судового розгляду, суд в обов'язковому порядку має вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Судом установлено, що стягувачем у виконавчому провадженні та іпотекодержателем спірного майна є ПАТ КБ "ПриватБанк", проте районний суд у порушення наведених норм процесуального права не вирішив питання щодо залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, у порушення ст. ст. 10, 11, 33 ЦПК України не роз'яснив позивачеві його право на подачу відповідної заяви, оскільки рішення суду безпосередньо стосується прав та обов'язків банку, про що ним і зазначається у касаційній скарзі.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 212 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2014 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.