Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 7 жовтня 2014 року,

У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що поділ майна між подружжям

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснено у судовому порядку. ОСОБА_3 виділено легковий автомобіль марки "Ауді-100", 1989 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 37 000 грн та предмети побутового вжитку на загальну суму 42 342 грн. Зазначала, що у добровільному порядку відповідач рішення суду не виконує та відмовляється віддати належне їй майно.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 10 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 7 жовтня 2014 року, позов задоволено частково.

Витребувано від ОСОБА_4 легковий автомобіль марки "Ауді-100", 1989 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 та зобов'язано вказаний автомобіль передати ОСОБА_3 У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь

ОСОБА_3 судовий збір у сумі 423,42 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позову, у цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 спірного автомобіля, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вірно виходив із того, що даний автомобіль вибув з володіння позивача, а тому вимога про витребування цього майна у відповідача є обґрунтована та правомірна.

Висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалами справи.

Установлено, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 25 лютого 2013 року здійснено поділ спільного майна подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3, останній виділено: легковий автомобіль марки "Ауді-100", 1989 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 37 000 грн; кавоварку "Аврора", вартістю 67 грн; мікрохвильову піч "Шивакі", вартістю 445 грн; кухонний гарнітур "Софт", вартістю 3 530 грн; кухонний куточок (МДФ), вартістю 1 300 грн на загальну суму 42 342 грн.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилалась на те, що є власником вказаного майна, однак відповідач добровільно майно не віддає, просила витребувати майно з чужого незаконного володіння у порядку ст. 387 ЦК України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Положеннями цієї статті закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, тобто право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Установивши, що спірний транспортний засіб, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3, вибув з володіння та користування останньої з 2009 року, перебуває у володінні відповідача, суд прийшов правильного висновку, що автомобіль підлягає витребуванню від особи, яка без правової підстави заволоділа ним.

Проте рішення в частині стягнення судового збору не ґрунтується на законі.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

У судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, оскільки інакше буде порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який має право за певних обставин на дослідження нових доказів та переоцінку доказів.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_4 зазначав, що при вирішенні питання щодо розподілу судового збору місцевий суд не врахував норми ч.1 ст. 88 ЦПК України, а саме пропорційність до розміру задоволених позовних вимог.

З обставин справи вбачається, що ціна позову становить 42 342 грн, рішенням суду позовні вимоги задоволено частково, а саме, на суму вартості автомобіля 37 000 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Разом із тим, на порушення зазначених положень закону, апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу в частині розподілу судових витрат, узагалі не перевірив доводів апеляційної скарги; не навів мотивів та обставин, які б спростовували доводи скарги.

Викладене свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду в частині розподілу судового збору з передачею справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 7 жовтня 2014 року в частині розподілу судових витрат скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У іншій частині рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 7 жовтня 2014 року залишити без змін.