розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2011 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2014 року,

У серпні 2010 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 7 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", та ОСОБА_5 укладений кредитний договір № 143Б-1О, за умовами якого банк передав позичальнику кредитні кошти у розмірі 16 700 грн строком до 6 квітня 2011 року зі сплатою 24 % річних за їх користування.

Крім того, з метою забезпечення виконання договору в той же день укладений договір поруки з ОСОБА_6, за яким поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник, за виконання останнім умов договору.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач виконує свої зобов'язання за договором щодо повернення кредитних коштів неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 5 серпня 2010 року складає 28 590 грн 47 коп. (16 700 грн - заборгованість за кредитом, 9 351 грн 90 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 538 грн 57 коп. - штрафні санкції) просив суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів 28 590 грн 47 коп. заборгованості за договором та 405 грн 90 коп. судових витрат.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2011 року позов ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задоволено частково, стягнуто солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 551 грн 90 коп.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2014 року рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2011 року змінено, стягнуто солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 235 грн 58 коп., яка складається з: 8 397 грн 78 коп. - заборгованості за кредитом, 2 337 грн 80 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом, 500 грн штрафу.

Стягнуто із ОСОБА_5 на користь банку 15 316 грн 32 коп. заборгованості за кредитним договором, яка складається з: 8 302 грн 22 коп - заборгованості за кредитом, 7 014 грн 10 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просив скасувати судові рішення у частині стягнення з неї заборгованості, ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2014 року, оскільки воно законне та обґрунтоване, так як договором встановлено обов'язок боржника з повернення кредиту частинами, строк такого повернення 6 числа кожного місяця та кінцевий строк повернення належних до сплати за договором сум 6 квітня 2011 року.

Згідно з графіком погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 6 числа кожного місяця, починаючи з 6 травня 2008 року, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

З позовом банк звернувся до суду 6 серпня 2010 року, а тому на поручителя слід покласти солідарний з боржником обов'язок щодо сплати простроченої заборгованості в межах визначного ч. 4 ст. 559 ЦК України строку, тобто з 6 лютого 2010 року, а також по достроковому стягнення в силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України неповернутої частини кредиту - 4 769 грн 52 коп., яка залишалася до сплати.

Крім того, солідарно відповідачі мають повернути позивачеві штраф, сплата якого передбачена п. 4.3 договору. Решта суми заборгованості підлягає стягненню лише з позичальника.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року № 6-53цс-14.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ