розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до садівничого товариства "Ізумруд", третя особа - ОСОБА_4, про визнання права на членство в садівничому товаристві за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 11 листопада 2014 року,

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, який за життя був прийнятий у члени садівничого товариства, на підставі чого за ним була закріплена земельна ділянка з будинком НОМЕР_1. Вона є спадкоємицею четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_5, оскільки більше п'яти років проживала з ним однією сім'єю, впродовж багатьох років приїжджала та працювала на земельній ділянці. 20 жовтня 2012 року вона звернулася письмовою заявою до голови садівничого товариства "Ізумруд-06" (далі - СТ "Ізумруд-06") з проханням переоформити на неї дачну ділянку НОМЕР_1, однак листом від 15 липня 2013 року № 2 їй відмовлено в прийнятті у члени товариства та повідомлено, що першочергове право на вступ до товариства надається спадкоємцю померлого, а саме сину ОСОБА_5 - ОСОБА_4, згідно з поданою ним заявою від 6 серпня 2012 року.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право на членство в СТ "Ізумруд-06" з правом користування земельною ділянкою з будинком НОМЕР_1 замість померлого ОСОБА_5

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15 травня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за нею право на членство в СТ "Ізумруд-06" та право користування земельною ділянкою з будинком НОМЕР_1 замість померлого ОСОБА_5 Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 11 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_5 за заповітом, яким охоплюється належна спадкодавцю квартира АДРЕСА_1. На момент відкриття спадщини, більше п'яти років, вона постійно проживала разом зі спадкодавцем однією сім'єю, тому вважається також спадкоємцем за законом і такою, що фактично прийняла спадщину, тому вона, згідно зі статутом СТ "Ізумруд-06" має переважне право перед іншими особами на членство в товаристві замість померлого ОСОБА_5 Також суд зазначив, що прийняття в члени садівничого товариства ОСОБА_4 суперечить п. 3.1.1. статуту, оскільки останній не є громадянином м. Херсона або приміської його частини та проживає в іншій області.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, наявним доказам, яким дана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України), й вимогам закону, який вірно застосовано.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд, враховуючи предмет та підстави заявленого позову, виходив із того, що до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на членство у садівничому товаристві.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним положенням закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що на підставі рішення профспілкового комітету Херсонського ордена Леніна бавовняного комбінату від 21 липня 1977 року ОСОБА_5 був прийнятий у члени садівничого товариства № 7 та за ним закріплено земельну ділянку з будинком НОМЕР_1. На теперішній час садівниче товариство має назву - СТ "Ізумруд-06", яке створене на підставі протоколу від 14 березня 2006 року № 01/06.

9 квітня 2012 року ОСОБА_5 склав заповіт на ім'я ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_1 - помер.

Єдиним спадкоємцем першої черги за законом є син спадкодавця - ОСОБА_4, який у строки, визначені ЦК України (435-15) прийняв спадщину.

20 жовтня 2012 року ОСОБА_3 звернулась до СТ "Ізумруд-06" з проханням переоформити на неї дачну ділянку НОМЕР_1, однак отримала відмову та її було повідомлено, що першочергове право на вступ до товариства надається спадкоємцю померлого, а саме сину ОСОБА_5 - ОСОБА_4, згідно з поданою ним заявою від 6 серпня 2012 року.

Протоколом № 1 засідання членів правління СТ "Ізумруд-06" від 13 липня 2013 року вирішено прийняти в члени СТ "Ізумруд-06" ОСОБА_4 на підставі його заяви від 6 серпня 2012 року та відповідно до пп. 3.3.2, 3.3.4 статуту.

Відповідно до п. 3.1 статуту СТ "Ізумруд-06" членами садівничого товариства можуть бути громадяни м. Херсона і його приміської частини.

Отже, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_4, який зареєстрований та проживає у Луганській області, не має права на членство в кооперативі згідно з п. 3.1 статуту СТ "Ізумруд-06".

У п. 3.4 статуту СТ "Ізумруд-06" передбачено, що у разі смерті члена садівничого товариства переважне право на вступ до товариства представляється одному зі спадкоємців померлого.

Таким чином, у статуті чітко визначено, що переважне право представляється одному зі спадкоємців.

Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Судом установлено, що ОСОБА_5 був вітчимом ОСОБА_3 і вона є спадкоємцем четвертої черги, а також зареєстрована у м. Херсоні.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Проте в порушення ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд наведені положення закону не врахував, доводів позивача не перевірив, не дав оцінки тому, що з урахуванням взаємопов'язаних п. 3.1 та п. 3.4 статуту СТ "Ізумруд-06" ОСОБА_4 не може бути членом СТ "Ізумруд-06", тому дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 11 листопада 2014 року скасувати, рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15 травня 2014 року залишити в силі.