розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення межі суміжних ділянок, за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 24 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 14 листопада 2014 року,-

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до Березнівського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення межі суміжних ділянок, посилаючись на те, що відповідно до рішення Березнівського районного суду від 22 травня 2012 року за нею в порядку спадкування за заповітом визнано право власності на незавершене будівництво житлового будинку з надвірними будівлями у АДРЕСА_1, який належав її покійному батькові ОСОБА_7

Домоволодіння знаходиться на успадкованій земельній ділянці, що належала спадкодавцю відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 350343 від 23 червня 2009 року.

Отримавши у власність вказані об'єкти нерухомого майна, позивач звернулася до відповідача з вимогою усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою і знести наявні на її частині земельної ділянки тимчасові господарські споруди.

Позивач зазначала, що ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття останнім належної позивачу земельної ділянки.

Просила зобов'язати ОСОБА_5 відновити межу суміжних земельних ділянок відповідно до даних земельно-кадастрової документації і на підставі державних актів на право приватної власності на суміжні земельні ділянки, що на даний час належать їй і відповідачу.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 24 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 14 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, не погоджуючись з даними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позовних вимог з інших підстав, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з даним позовом (ст. 75 ЦК УРСР).

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-