Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Писаної Т.О., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору позики недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2014 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати недійсним договір позики, укладений 9 серпня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2014 року рішення районного суду змінено, виключено із його мотивувальної частини посилання на ст. 257 ЦК України, як на підставу для відмови в задоволенні позову. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4 При цьому суди обґрунтованого виходили із того, що згода ОСОБА_4 на укладення її чоловіком ОСОБА_6 договору позики з ОСОБА_5 не була потрібна. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи заявника не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2014 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2014 року залишити без змін.