Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 3 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 7 жовтня 2014 року,

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона проживала з чоловіком - ОСОБА_4, та двома синами: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_3 на аеродромі спільного базування "Львів", внаслідок падіння військового літака СУ-27 загинули ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Вона, як дружина померлого, яка здійснювала догляд за дитиною померлого до досягнення ним 14-річного віку мала право на відшкодування шкоди. Рішенням Сихівського районного суд м. Львова від 28 грудня 2005 року зобов'язано відповідача виплатити їй 8 304 грн на відшкодування шкоди, заподіяної смертю чоловіка за період з 1 січня 2004 року до дня ухвалення рішення, а також виплачувати 346 грн щомісячно до досягнення її сином, ОСОБА_6, 14-річного віку. Розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню встановлюється у розмірі середньомісячного доходу потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та інших осіб, які мали право одержувати утримання від померлого. На утриманні в її чоловіка перебувало п'ять осіб і він мав щомісячний дохід менше п'яти мінімальних заробітних плат, а тому розмір щомісячного відшкодування на її користь становить 1/4 п'яти мінімальних заробітних плат. Вказаний розмір відшкодування було присуджено виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, яка була встановлена станом на дату прийняття рішення суду. Проте, починаючи з 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати збільшувався, що не враховувалось при обчисленні відшкодування.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просить стягнути з Міністерства оборони України на її користь 45 459 грн на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, за період з 1 січня 2006 року до 31 березня 2014 року.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 3 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 7 жовтня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 45 459 грн на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, за період з 1 січня 2006 року до 31 березня 2014 року.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що оскільки рішенням суду від 28 грудня 2005 року відповідача зобов'язано здійснювати щомісячні платежі на користь ОСОБА_4 на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, у розмірі 346 грн, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на день винесення рішення, проте за період з 1 січня 2006 року до 31 березня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати збільшувався, однак не враховувався при обчисленні розміру відшкодування, тому стягненню підлягає різниця між сумою, яка мала бути виплачена позивачці та сумою, яка фактично виплачувалася.

Відповідно до ч. 2 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Таким чином, законом передбачено право потерпілого на перерахунок раніше визначеного розміру відшкодування йому шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або смертю.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Міністерства оборони України відхилити.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 3 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 7 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.