розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2014 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 27 жовтня 2006 року до 25 листопада 2013 року він працював у публічному акціонерному товаристві "Євраз Суха Балка" (далі - ПАТ "Євраз Суха Балка") на шахті "Ювілейна". 8 липня 2013 року з ним під час виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок, про що був складений відповідний акт. Згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 30 жовтня 2013 року йому встановлено 70 % втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності. Унаслідок нещасного випадку на виробництві у нього погіршився і повністю змінився спосіб життя, понад десять місяців він не здатний самостійно себе обслуговувати та потребує сторонньої допомоги, чим спричиняє незручності своїй сім'ї, родичам і друзям.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ПАТ "Євраз Суха Балка" на його користь 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ "Євраз Суха Балка" на користь позивача 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2014 року рішення суду першої інстанції змінено, зменшено розмір стягнутої моральної шкоди до 70 тис. грн. У решті - рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Євраз Суха Балка" просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позивач отримав каліцтво під час виконання трудових обов'язків, тому завдана йому моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має бути відшкодована роботодавцем, який не створив безпечних умов праці, у розмірі, доведеному позивачем.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, однак, урахувавши характер отриманих позивачем травм і пов'язаних із ним фізичних і моральних страждань, істотності вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, звільнення його із виробництва у зв'язку із трудовим каліцтвом, необхідності проходити медикаментозне лікування, зменшив розмір стягнутої на його користь моральної шкоди.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з копією трудової книжки ОСОБА_3 він працював кріпильником дільниці № 41 шахта "Ювілейна" ПАТ "Євраз Суха Балка". 8 липня 2013 року під час виконання трудових обов'язків із позивачем стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він був травмований і отримав травму у вигляді закритої травми грудної клітини, забою та садин грудної клітини, відкритого подвійного перелому правої гомілки зі зміщенням, забою та садин тулуба та кінцівок. За фактом нещасного випадку 10 липня 2013 року було складено акт № 7 за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, а також акт розслідування нещасного випадку. За висновком МСЕК від 30 жовтня 2013 року ОСОБА_3 встановлено втрату професійної працездатності - 70 % та другу групу інвалідності, з повторним оглядом 1 жовтня 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

При цьому характер відповідальності за заподіяння моральної (немайнової) шкоди є матеріальним, оскільки будь-яка із сторін індивідуальних чи колективних трудових відносин при заподіянні моральної (немайнової) шкоди іншій стороні відшкодовує (компенсує) цю шкоду в матеріальній формі.

Матеріальна відповідальність як один з видів юридичної відповідальності становить собою обов'язок однієї сторони трудового договору - працівника або власника (уповноваженого ним органу) відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок протиправного, винного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків у встановленому законом розмірі і порядку.

Підставою виникнення матеріальної відповідальності є трудове правопорушення (як майнове, так і немайнове) сторін трудових правовідносин, тобто протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання однією зі сторін трудового договору (індивідуального чи колективного) своїх трудових обов'язків, яке спричинило заподіяння шкоди (як майнової, так і немайнової) іншій стороні трудових правовідносин.

Разом з тим елементи трудового правопорушення є одночасно умовами матеріальної відповідальності сторін договору. Такими умовами є: наявність прямої дійсної шкоди; протиправність дії або бездіяльності однієї зі сторін трудового договору (невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків); причинний зв'язок між протиправним порушенням стороною трудового договору свого обов'язку і шкодою (як майновою, так і немайновою), що наступила, тобто результат з неминучістю випливає із заподіяного однією зі сторін трудового договору діяння (дії або бездіяльності).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з актом розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 8 липня 2013 року виробнича травма сталася з причин невиконання посадовими особами ПАТ "Євраз Суха Балка", у тому числі й самим потерпілим, вимог трудового законодавства та законодавства про охорону праці, про що вказано в протоколі засідання з охорони праці ПАТ "Євраз Суха Балка" від 4 листопада 2013 року № 3.

Стаття 237-1 КЗпП України надає право працівникові на відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Виходячи з положення ст. 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.

Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у пп. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Отже, позивач повинен був довести факт існування моральної шкоди, характер моральних страждань та розмір шкоди, які мають бути підтверджені відповідними доказами.

Проте апеляційний су, визначаючи розмір моральної шкоди формально послався на п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) (із відповідними змінами) і зазначив лише загальні оціночні судження, які виписав з постанови Пленуму Верховного Суду України. При цьому не врахував і не зазначив конкретних обставин, які встановлені саме у цій справі й стосуються безпосередньо працівника ОСОБА_3 та його роботодавця.

Зокрема, апеляційний суд не дав оцінки протоколу засідання з охорони праці ПАТ "Євраз Суха Балка" від 4 листопада 2013 року № 3, з якого вбачається, що у нещасному випадку є вина і потерпілого, який порушив вимоги трудового законодавства та законодавства про охорону праці та не врахував цих обставин на ряду з іншими.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України на зазначені вище обставини справи уваги не звернув, доводів апеляційної скарги щодо розміру моральної шкоди не перевірив та не навів достатніх мотивів при визначенні грошової суми на відшкодування моральної шкоди в розмірі 70 тис. грн.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.