головуючого Ситнік О.М., суддів: Леванчука А.О., Писаної Т.О., Маляренка А.В., Юровської Г.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "АЕС "Київобленерго" Фастівський районний підрозділ про спонукання підписати та виконувати договір на постачання електричної енергії, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 липня 2014 року,

У березні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що Публічне акціонерне товариство "АЕС "Київобленерго" Фастівський районний підрозділ (далі - ПАТ "АЕС "Київобленерго" Фастівський РП) не підписало договір про постачання електричної енергії до її будинку, який знаходиться у с. Мотовилівка Слобідська Фастівського району Київської області, тому просила зобов'язати відповідача підписати та виконувати договір про постачання електричної енергії.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 липня 2014 року, позовну заяву повернуто для подачі до належного суду на підставі п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

Повертаючи позовну заяву, суддя суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керувався тим, що справа непідсудна Дніпровському районному суду м. Києва, оскільки позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням відповідно до ч. 2 ст. 109 ЦПК України, а адреса місцезнаходження відповідача зазначена позивачем - вул. Радянська, 27 у м. Фастові Київської області.

Судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права.

Із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що відповідач на порушення п. 8 Правил користування електричною енергією відмовляється укласти з позивачкою договір про постачання електричної енергії від 23 березня 2012 року № 2003404012, незаконно припинив постачання електричної енергії, чим порушив її права як споживача.

Згідно з п. 1.2 Правил користування електричною енергією (z0417-96) договір про постачання електричної енергії домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України;

Згідно з п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до п. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" (v0005700-96) роз'яснено, що відповідно до ст. 24 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

Таким чином, суди помилково дійшли висновку про те, що справа не підсудна Дніпровському районному суду м. Києва, оскільки ОСОБА_6 проживає у АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Дніпровського районного суду м. Києва.

За таких обставин ухвали суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Керуючись статтями 333, 336, 338, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 липня 2014 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.