розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра", третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 9 липня 2014 року,

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") про визнання договору поруки припиненим.

Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що згідно з умовами договору поруки від 8 квітня 2008 року, укладеним між ним та відповідачем, він поручився за належне виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором від 8 квітня 2008 року.

Через неналежне виконання боржником взятих на себе зобов'язань щодо повного та своєчасного погашення кредиту, банк пред'явив до останнього вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, комісії та відсотків, яка залишилася без реагування з боку боржника.

Наприкінці червня 2010 року ПАТ КБ "Надра" звернулося до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості солідарно з боржника та поручителя.

Посилаючись на те, що у порушення умов договору поруки та вимог чинного законодавства, банк, скориставшись правом дострокового повернення кредиту, вчасно не звернувся до нього з вимогою про погашення кредитної заборгованості, ОСОБА_3 просив позов задовольнити та визнати укладений між ним і відповідачем договір поруки припиненим.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано договір поруки № 71/П/29/2008-840 від 8 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "Надра", припиненим.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 9 липня 2014 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2013 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду м. Києва від 9 липня 2014 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2013 року, що було помилково скасовано.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом установлено, що 8 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" (далі - ВАТ КБ "Надра"), правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 196 637,90 доларів США, строком до 7 квітня 2033 року, зі сплатою 13,69% річних.

У забезпечення виконання позичальником взятих на себе за вказаним договором зобов'язань, між банком та ОСОБА_3 того ж дня було укладено договір поруки, згідно з яким позивач поручився перед відповідачем за належне виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором із повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, комісії, а також сплати пені у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом.

Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язань, що витікає з кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Через неналежне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань щодо погашення кредиту виникла заборгованість, унаслідок чого банк надіслав боржнику вимогу про дострокове повернення всіє суми кредиту, відсотків та комісії, яка залишилася невиконаною, у зв'язку з чим у липні 2010 року ПАТ КБ "Надра" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2013 року позов ПАТ КБ "Надра" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Надра" кредитну заборгованість в розмірі 272 209,67 доларів США, у задоволенні вимог банку до поручителя ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з невиконанням банком вимог п. 2.1 договору поруки щодо направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним відмовлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

У п. 5.3 договору поруки визначено, що дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього договору.

Отже, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором, а у кредитному договорі строк виконання зобов'язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту 7 квітня 2033 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2013 року кредитний договір не розірвано, його дія не припинена, банк в односторонньому порядку договір кредиту не розривав та не встановлював новий термін виконання договору.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в укладеному між сторонами договорі поруки не встановлено строк припинення поруки, а у кредитному договорі чітко визначено строк виконання основного зобов'язання - 7 квітня 2033 року, від якого й має відраховуватися шестимісячний термін пред'явлення вимоги до поручителя, проте такий строк ще не настав.

Такі висновки апеляційного суду є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене у справі рішення апеляційного суду відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності й обґрунтованості та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ