Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів: Мартинюка В.І., Наумчука М.І., Мостової Г.І., Олійник А.С., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію та гаряче водопостачання, за касаційною скаргою Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2014 року,

У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (далі - ДП "Кривоізька теплоцентраль") про визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію та гаряче водопостачання від № 10132 від 12 квітня 2007 року в порядку Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) в порядку Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 квітня 2007 року між сторонами було укладено договір реструктуризації заборгованості за теплову енергію та гаряче водопостачання в сумі 7 147,01 грн, внаслідок відмови з боку відповідача до укладання договору реструктуризації зареєструвати лічильник гарячої води був підписаний договір без зазначення періодів виникнення заборгованості, яка виникла в той час коли позивач була неповнолітньою, перебувала на утриманні батьків і не була зобов'язана особисто сплачувати комунальні послуги. Даний договір не відповідає вимогам Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" (554-15) , Закону України "Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і житлово-комунальні послуги, що утворились станом на 01 грудня 2006 року" (498-16) , не відповідає формі встановленій "Порядком погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги". Просила визнати оспорюваний договір з підстав невідповідності його положенням Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2014 року, позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним договір № 10132 від 12 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_6 та ДП "Криворізька теплоцентраль" про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію та гаряче водопостачання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ДП "Криворізька теплоцентраль" просить ухвалені у справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновкам якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що зловживаючи монопольним становищем на ринку послуг з надання теплової енергії та гарячого водопостачання відповідач змусив позивача укласти з ним договір про реструктуризацію заборгованості, у тому числі і за ті борги, які виникли тоді коли вона була неповнолітньою та перебувала на утриманні батьків, і не зобов'язана була сплачувати комунальні послуги.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Судами встановлено, що 12 квітня 2007 року між ДП "Криворізька теплоцентраль" та ОСОБА_6 (після укладення шлюбу - ОСОБА_6.) було укладено договір № 10132 про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію та гаряче водопостачання, предметом якого є заборгованість, яка виникла станом на 11 квітня 2007 року за теплову енергію та гаряче водопостачання. Місячна сума платежу з погашення реструктуризованої заборгованості на період з квітня 2007 року до лютого 2012 року становить 119,12 грн (а.с. 13 т. 1).

Згідно зі ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України). ЦК України (435-15) не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Із роз'яснень викладених у абзаці 3 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212- 215 ЦПК України, не визначився належним чином з характером спірних правовідносин, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, не звернув уваги на те, що позивач звернулась з даним позовом до суду в листопаді 2012 року з вимогою про визнання недійсним договору, який укладений між сторонами 12 квітня 2007 року, при цьому судами встановлено, що позивач з вимогою про поновлення строку позовної давності не зверталась. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач звернувся з заявою про застосування строків позовної давності (а.с. 232-233 т. 1), яка судом першої інстанції залишилась поза увагою. Крім того, суд першої інстанції не з'ясував чи надходила від позивача оплата за надання послуг теплової енергії та гарячого водопостачання.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.