розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, який уточнила у процесі розгляду справи, і остаточно просила:

- стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття;

- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць;

- стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на лікування дитини у розмірі 500 грн щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 16 грудня 2006 року вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказала, що на час подачі позову вона з відповідачем проживають окремо, з лютого 2013 року ОСОБА_4 перешкоджає їй та доньці користуватися житловим будинком, у якому вони проживали однією сім'єю.

Зазначила, що їх донька проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні, вона є приватним підприємцем та має нерегулярний дохід, у зв'язку з чим просила стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі.

Також зазначила, що донька постійно хворіє та потребує, крім звичайного утримання, додаткових витрат на лікування, тому просила стягнути з відповідача також додаткові витрати на лікування дитини у розмірі 500 грн щомісячно.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 грудня 2013 року з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення арифметичної помилки від 3 березня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 300 грн щомісячно, починаючи з дня подання позову 22 квітня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць піддано негайному виконанню.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 08 квітня 2014 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 4 грудня 2013 року в частині розміру стягнутих з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінено, збільшено їх розмір з 1 300 грн до 5 000 грн на місяць, починаючи з дня подачі позову 22 квітня 2013 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати у розмірі 500 грн на малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно, починаючи з дня подачі позову 22 квітня 2013 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 08 квітня 2014 року скасовано, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 грудня 2013 року залишено в силі.

ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм ст. ст. 182, 184 СК України.

Згідно із ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

На підтвердження своїх доводів заявник долучив до заяви копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2013 року та рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 травня 2014 року.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Із доданих до заяви копій ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2013 року та рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 травня 2014 року випливає різне визначення предмета регулювання правових норм, різні підстави та зміст позовних вимог й різні фактичні обставини у порівнянні із судовим рішенням, про перегляд якого подається заява.

Таким чином, зі змісту доданих копій ухвали та рішення не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

У допуску справи за заявою ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину відмовити.