розглянувши заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - орган опіки та піклування Радехівської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення з будинку та зняття з реєстрації,

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачі, які не є членами сім'ї нових власників будинку, підлягають виселенню з будинку, оскільки закон не передбачив перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку.

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 11 березня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11 березня 2014 року відмовлено на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.

У серпні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст. 156 ЖК Української РСР, ст. 405 ЦК України.

Як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що, на думку заявників, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, вони посилаються на наступні судові рішення: ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2008 року у справі про усунення перешкод у користуванні жилим будинком; ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 04 жовтня 2006 року у справі про виселення; ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2012 року у справі про виселення та скасування реєстрації.

Згідно зі ст. 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом одного місяця з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Указана заява подана з пропущенням установленого ст. 356 ЦПК України строку, проте до неї додано заяву про поновлення строку для подання заяви з посиланням на поважність причини пропущення процесуального строку.

Відповідно до ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі пропущення з поважних причин.

Перевіривши доводи заяви та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення, у зв'язку з тим, що причини пропущення процесуального строку є поважними.

Перевіривши матеріали провадження за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з наступних підстав.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Згідно з постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.

Зі змісту ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 04 жовтня 2006 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2012 року вбачається, що при постановленні рішень суди виходили з того, що право членів сім'ї власника будинку (квартири) користування цим житлом є похідними від права власності останнього, а також, що таке право членів сієї власника існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно, а отже при переході права власності на квартиру (будинок) до нового власника, члени сім'ї попереднього власника втрачають право користування житлом.

Проте, ухвалою від 24 квітня 2014 року Виший спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ погодився з позицією попередніх інстанції, згідно з якою перехід права власності на будинок в порядку спадкування до інших осіб не позбавляє права користування займаними житловими приміщенням членів сім'ї попереднього власника.

Наведені заявником доводи містять ознаки, які згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України є підставою для перегляду ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст. 156 ЖК Української РСР, ст. ст. 391, 405 ЦК України, тому колегія суддів дійшла висновку про те, що справу необхідно допустити до провадження Верховного Суду України.

Згідно з п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовляє у допуску до провадження заяв про перегляд судових рішень, які не переглядались у касаційному порядку, поданих на підставі пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК, а також заяв про перегляд судових рішень, ухвалених Верховним Судом України у зв'язку з винятковими обставинами в порядку глави 3 розділу V ЦПК (1618-15) у редакції, що діяла до внесення змін Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Водночас, відповідно до п. 9 указаної постанови судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, можуть бути рішення: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року № 697-V (697-16) .

Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним.

Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

З огляду на вищевикладене, ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2008 року, постановлена в порядку провадження у зв'язку з винятковими обставинами, не є тим судовим рішенням, на яке може здійснюватися посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК.

Керуючись ст. ст. 73, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Поновити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строк на звернення із заявою про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року.

Справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - орган опіки та піклування Радехівської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення з будинку та зняття з реєстрації допустити до провадження Верховного Суду України.

Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї матеріалами надіслати до Верховного Суду України протягом п'яти днів.