розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2014 року та касаційною скаргою ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2014 року,

У жовтні 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" (далі-банк) звернулося до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 15 жовтня 2007 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11234046000, відповідно до умов якого остання отримала 105 тис. доларів з процентною ставкою 12, 90% річних з кінцевим терміном погашення 16 жовтня 2017 року.

У забезпечення виконання кредитного договору 15 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, відповідно до якого остання поручилася за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань у повному обсязі, що витікають із кредитного договору № 11234046000.

Оскільки своїх зобов'язань по кредитному договору ОСОБА_3 належним чином не виконує, то банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на його користь заборгованість по кредиту у розмірі 1 063 813 грн. 22 коп.

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 15 жовтня 2007 року від її імені невідомою особою було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11234046000 та договір споживчого кредиту № 11234843000, однак кредитні договори вона не підписувала, жодних грошових коштів не отримувала, а тому просила визнати зазначені кредитні договори недійсними та недійсним договір поруки.

Також позивачка просила визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна - нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, укладений між банком та нею у забезпечення виконання зобов'язань по кредитних договорах, посилаючись на те, що вказаний договір теж нею не підписувався.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року у задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково.

Визнано недійними договори про надання споживчого кредиту №№ 11234046000, НОМЕР_1 від 15 жовтня 2007 року, укладені між банком та ОСОБА_3, та визнано недійним договір іпотеки № 11234046000/1123483000/З, посвідчений 15 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 6244, укладений між банком та ОСОБА_3,

У задоволенні зустрічного позову про визнання договору поруки недійсним відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору іпотеки № 11234046000/1123483000/З, укладеного між ОСОБА_3 та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", посвідченого 15 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 6244, скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на їх необґрунтованість та неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на його необґрунтованість та неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ПАТ "УкрСиббанк" підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_3, відхиленню з таких підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення відповідають не в повному обсязі.

Судом установлено, що 15 жовтня 2007 року між банком і ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11234046000. За змістом п 1.1. цього договору банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) 105 тис. доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі. Відповідно до п.1.2.2 договору позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені в графіку погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але не пізніше 16 жовтня 2007 року.

Пунктом 1.3.1 договору визначено, що за користування кредитними коштами протягом 30 календарних днів, рахуючи дату видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12, 90% річних, після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору.

15 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було погоджено графік погашення кредиту та укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11234046000 від 15 жовтня 2007 року.

15 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 11234046000/П, відповідно до якого остання поручилася за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань у повному обсязі, що витікають із кредитного договору № 11234046000.

15 жовтня 2007 року між банком і ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11234830000/2. За змістом п 1.1. цього договору банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти належним чином використовувати і повернути банку кредит (кредитні кошти) у формі кредитної лінії, що надається траншами, ліміт якої є рівним 2 688 грн., сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, зазначених в договорі. Відповідно до п.1.4.1 договору надання банком траншу здійснюється 15 жовтня 2008 року.

15 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту № 11234830000/2, якою визначені штрафні санкції договору та інші умови.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами 15 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 11234046000/1123483000/З, за умовами якого остання передала банку в заставу нежитлове приміщення по АДРЕСА_1.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору № 11234046000 від 15 жовтня 2007 року станом на 21 червня 2011 року банком нарахована заборгованість у сумі 1 063 813 грн. 22 коп., що еквівалентно 133 421, 95 доларів США.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та частково задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що кредитні договори були укладені не ОСОБА_3, а іншою особою, а тому їх слід визнати недійсними. Визнаючи недійсним іпотечний договір, суд виходив із того, що він має похідний характер від кредитних договорів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання іпотечного договору недійсним, апеляційний суд виходив із того, що визнання недійсними оспорюваних кредитних договорів не тягне за собою недійсність договору іпотеки.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 146-12, складеного 22 червня 2012 року Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_3, які розміщені: в правих нижніх кутах сторінок 1-6 та у графі "Позичальник" на 7 сторінці договору про надання споживчого кредиту № 11234046000 від 15 жовтня 2007 року; у графі "Позичальник: ОСОБА_3" графіка погашення кредиту (додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11234046000 від 15 жовтня 2007 року); у графах "Позичальник: ОСОБА_3" додаткової угоди № 1 від 15 жовтня 2007 року до договору про надання споживчого кредиту № 11234046000 від 15 жовтня 2007 року; у графах "Позичальник" графіка платежів, визначення сукупної вартості кредиту (додаток № 2 до договору № 11234046000 від 15 жовтня 2007 року); у графах "Позичальник" додаткової угоди № 1 з графіком погашення кредиту від 27 лютого 2009 року до договору про надання споживчого кредиту № 11234046000 від 15 жовтня 2007 року; у графах "Клієнт" договору банківського рахунку № НОМЕР_2 від 15 жовтня 2007 року; у графах "Клієнт" додаткової угоди № 1 від 15 жовтня 2007 року до договору банківського рахунку № НОМЕР_2 від 15 жовтня 2007 року; у графі "Клієнт" додаткової угоди № 1 від 17 березня 2009 року до договору банківського рахунку № НОМЕР_2 від 15 жовтня 2007 року виконані не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису.

У графі "Іпотекодавець" договору іпотеки № 11234046000/112348300/З від 15 жовтня 2007 року підпис від імені ОСОБА_3 виконано особисто ОСОБА_3

За висновком судової почеркознавчої експертизи № 4028/4029-12, складеним 08 січня 2013 року Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_3, які розміщені: в графах "Позичальник: в особі представника ___________ (підпис)" на кожній сторінці; в графі "Підпис" розділу 9 "Адреси, реквізити та підписи Сторін" та в графі "(ОСОБА_3)" на останній сторінці договору про надання споживчого кредиту № 11234830000/2 від 15 жовтня 2007 року (всього 8 підписів); в графах "(ОСОБА_3)" та "Позичальник ОСОБА_3____________ (підпис)" додаткової угоди № 1 від 15 жовтня 2007 року до договору про надання споживчого кредиту № 11234830000 від 15 жовтня 2007 року виконані не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням її підпису.

Підписи від імені ОСОБА_3 в графах "Підпис платника" у заявах на переказ готівки: № 46 від 26 серпня 2008 року, № 96 від 09 лютого 2009 року, № 38 від 22 квітня 2008 року, № 65 від 05 лютого 2010 року, № 20 від 22 листопада 2007 року, № 26 від 27 грудня 2007 року, № 31 від 21 квітня 2009 року, № 54 від 26 травня 2009 року, № 50 від 16 грудня 2008 року, № 22 від 14 липня 2008 року, № 65 від 03 березня 2010 року, № 2 від 20 березня 2008 року, № 7 від 29 жовтня 2009 року, № 40 від 15 січня 2009 року, № 49 від 17 лютого 2009 року, № 65 від 09 липня 2009 року, № 20 від 22 липня 2009 року, № 57 від 12 червня 2009 року, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2013 року за клопотанням представника банку по справі було призначено повторну судову почеркознавчу експертизу та доручено її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертів були постановлені питання, що стосуються, зокрема, вчинення підписів на вказаних вище договорах та інших банківських документах особисто ОСОБА_3навмисно зміненим почерком.

На виконання клопотання експертів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23 січня 2014 року про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 березня 2014 року було витребувано у ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 оригінали платіжних документів за оспорюваними кредитними договорами, вільні та експериментальні зразки підпису та почерку ОСОБА_3

Через ненадання зазначених документів, експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз було направлено до суду повідомлення про неможливість надання висновку.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними кредитних договорів, апеляційний суд зазначив, що вказані клопотання експертів та ухвала суду сторонами не виконані без поважних причин, а посилання банку, що оригінали витребуваних експертами платіжних документів (заяв на видачу готівки) за період 2007-2010 роки були представлені для проведення почеркознавчої експертизи у зв'язку з розглядом даної справи та банку не поверталися, не можуть прийняті апеляційним судом у якості поважної причини невиконання клопотання експертів від 23 січня 2014 року та ухвали суду від 4 березня 2014 року, оскільки матеріали даної цивільної справи оригіналів документів не містять.

Однак, як вбачається із відповіді голови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2014 року на запит банку під час розгляду даного спору до справи були приєднані оригінали договорів та оригінали платіжних документів (заяви про видачу готівки) за період 2007-2010 роки, які надавалися ПАТ "УкрСиббанк".

Крім того, із переліку додатків до клопотання про призначення експертизи, приєднаних ПАТ "УкрСиббанк", вбачається, що банком були надані суду першої інстанції оригінали заяв про переказ готівки за період 2007-2010 роки.

Згідно з листом № 4028/4029-12 від 31 січня оригінали документів банку Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз були повернуті до суду першої інстанції після проведення експертизи.

На вказане апеляційний суд уваги не звернув.

Крім того, суди не перевірили, чи отримувала ОСОБА_3 кредитні кошти за заявою про видачу готівки № 92 від 15 жовтня 2007 року (т. 3 а.с. 240).

Суди не надали правової оцінки іпотечному договору, який укладений між банком і ОСОБА_3 у забезпечення виконання спірних кредитних договорів, з огляду на те, що експертами встановлено справжність підпису останньої, не перевірили з якою метою був укладений договір іпотеки. Так в п. 1.3 договору іпотеки зазначено, що іпотекодавець (ОСОБА_3) та іпотекодержатель (банк) ознайомлені з усіма умовами кредитних договорів, що обумовлюють основне зобов'язання. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язань, що забезпечуються іпотекою.

Рішення апеляційного суду частині відмови у визнанні недійсним договору іпотеки № 11234046000/1123483000/З, укладеного між ОСОБА_3 та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" є законним і обгрунтованим, а доводи касаційної скарги ОСОБА_3висновків суду в цій частині не спростовують.

Враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. ст. 212 - 214 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування в частині вирішення первісного позову та зустрічного позову в частині визнання кредитних договорів недійсними із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_6 відхилити.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2014 року в частині вирішення позову публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11234046000 та договору споживчого кредиту № 11234843000 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.