головуючого Гвоздика П.О., суддів: Амеліна В.І., Іваненко Ю.Г., Євтушенко О.І., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про розірвання договору поруки; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про розірвання договору поруки; за зустрічним позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про розірвання договору поруки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2014 року,

У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 27 березня 2008 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 007-2008-920, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 1 млн доларів США зі строком повернення до 10 березня 2026 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору 29 червня 2011 року між банком та ОСОБА_7, ОСОБА_8 укладено договори поруки.

За умовами кредитного договору ОСОБА_6 взяла на себе зобов'язання повертати кредит у повному обсязі у строки, встановлені угодою, відповідно до графіка погашення кредиту, що є додатком № 2 до кредитного договору, та сплачувати проценти у розмірі 13,45 % річних. У зв'язку із фінансовими труднощами у позичальника протягом 20092011 років між банком та ОСОБА_6 укладалися додаткові угоди до кредитного договору та змінювався порядок сплати кредиту.

Проте взяті на себе зобов'язання за договором позичальник належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1 196 439,36 доларів США, що за офіційним курсом НБУ склало 9 563 139 грн 78 коп., яку банк просив стягнути з відповідачів.

ОСОБА_6 звернулася із зустрічним позовом про розірвання кредитного договору та затвердження альтернативного розрахунку залишку заборгованості, виходячи з курсу обміну долара США до національної валюти, що діяв на момент отримання кредиту, та встановлення графіка погашення на залишок, зазначаючи, що на момент укладання договору та отримання коштів відповідно до умов договору її не було повідомлено про всі кредитні ризики, девальвацію національної валюти відносно валюти кредитування.

Також, укладаючи договір, ОСОБА_6 не могла передбачити настання світової фінансової кризи і запобігти її негативному впливу. Вона неодноразово зверталася до банку з проханням про зміну валюти зобов'язання, проте банк не погодився на її пропозицію. Одночасно з численними зверненнями до банку позивачка шукала шляхи для погашення заборгованості, серед варіантів була і пропозиція передати у власність банку на рахунок погашення заборгованості квартиру, яка їй належить. Не дивлячись на всі намагання позивача щодо порозуміння, банк кошти, які вносились на погашення кредиту, зараховував на погашення процентів, внаслідок чого заборгованість тільки збільшувалась. За таких обставин ОСОБА_6 вважала, що наявні підстави для розірвання договору, відповідно до ст. 652 ЦК України.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали зустрічні позови про розірвання договорів поруки, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, вказуючи, що повідомлення (вимога) від кредитора позичальнику направлена 25 жовтня 2012 року і за положеннями п. 5.2.5 кредитного договору право вимоги виникло на 31 календарний день з дня направлення вимоги, строк виконання основного зобов'язання настав 25 листопада 2012 року, проте банк звернувся до суду з позовом лише у травні 2013 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києві від 06 грудня

2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва

від 20 березня 2014 року, позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 196 439,36 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 9 563 139 грн 78 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічних позовів відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Судами встановлено, що 27 березня 2008 між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 007-2008-920, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 1 млн доларів США строком до 10 березня 2026 року зі сплатою 13,45 % річних (а.с. 1015, т. 1).

На забезпечення виконання умов кредитного договору 29 червня 2011 року між банком та ОСОБА_7, ОСОБА_8 укладено договори поруки (а.с. 5971, т. 1).

Відповідно до п. 2.8. кредитного договору у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов'язань позичальника за договором у повному обсязі, вимоги банку погашаються у наступній черговості: у першу чергу сплачуються прострочені проценти та комісії, в другу - строкові проценти та комісії, заборгованість за кредитом, в третю - можливі неустойка, штраф, пеня, потім - інші вимоги банку (а.с. 11, т. 1).

Банком надано суду розрахунок, з якого вбачається, що станом на 15 листопада 2013 року сума заборгованості становила 1 196 439,36 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 9 563 139 грн 78 коп. і складалася з простроченої заборгованості за кредитом - 45 759,90 доларів США, суми кредиту - 927 297,19 доларів США, відсотків - 217 733,53 доларів США та підвищених відсотків - 5 648,74 доларів США (а.с. 243244, т. 2).

Не погоджуючись із розрахунком заборгованості, ОСОБА_7 03 грудня 2012 року заявив клопотання про призначення і проведення судової бухгалтерсько-економічної експертизи для визначення розміру заборгованості та відповідачем наведено власний розрахунок заборгованості (а.с. 1316, т. 3).

Вказане клопотання фактично судом першої інстанції не розглянуто, відхилене у протокольній формі, що вбачається із журналу судового засідання від 05 грудня 2012 року, у день, коли судом ухвалене рішення, відсутнє будь-яке обґрунтування відмови у проведенні експертизи, що є порушенням вимог ст. 168 ЦПК України. Суд не врахував, що у клопотанні наведені інші підстави призначення експертизи, ніж у заяві, що раніше відхилена ухвалою суду.

Частиною 1 ст. 10 ЦПК України закріплений принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві. Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 60 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дотримання вказаного принципу є надзвичайно важливим при розгляді справ, оскільки він гарантує, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме змогу забезпечити захист своїх інтересів, шляхом отримання допомоги суду у вирішенні тих питань, які вона сама з об'єктивних причин не може вирішити, як у випадку з наданням власного розрахунку заборгованості за кредитним договором, що потребує певних знань та навиків проведення розрахунків.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

На порушення вказаних вимог закону ні у рішенні суду першої інстанції, ні в ухвалі апеляційного суду не наведено розрахунку заборгованості та мотивів, за яких суд вважав, що банк надав розрахунок заборгованості, який відповідає дійсному.

Крім цього відповідачі посилалися на те, що вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором вони не отримували та не розписувалися. Суд вказані доводи не перевірив, не роз'яснив відповідачам їх права і обов'язки і не встановив, чи отримували вони відповідні вимоги, що є визначальним для вирішення спору.

Судами не дотримано вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, не встановлено фактичні обставини, не досліджено докази, надані сторонами, та не надано цим доказам відповідної правової оцінки, а суд касаційної інстанції зазначеними повноваженнями не наділений, тому судові рішення належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.