розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпак" про звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпак" про визнання недійсним договору іпотеки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 травня 2014 року,

У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з указаним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нерухоме майно загальною площею 1 504,9 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання банку права здійснити продаж цього майна з публічних торгів за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 30 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпак" (далі - ТОВ "Інтерпак") укладено три кредитні договори: № № 11033691000, 11033696000, 11033671000. На підставі кредитного договору № 11033691000 ТОВ "Інтерпак" надано кредит в сумі 100 тис. доларів США, строком до 30 серпня 2017 року, з процентною ставкою - 14 % річних. На підставі кредитного договору № 11033696000 ТОВ "Інтерпак" надано кредит в сумі 25 тис. євро, строком до 30 серпня 2017 року, з процентною ставкою - 12 % річних. На підставі кредитного договору № 11033671000 ТОВ "Інтерпак" надано кредит у сумі 285 тис. швейцарських франків, строком до 30 серпня 2017 року, з процентною ставкою - 8,99 % річних.

На забезпечення виконання боржником зобов'язань за вказаними кредитними договорами того ж дня між позивачем та ТОВ "Інтерпак" укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 6945, згідно з яким боржник передав в іпотеку кредитору нерухоме майно загальною площею 1 504,9 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Проте взятих за вказаними кредитними договорами зобов'язань боржник не виконав належним чином, що призвело до утворення заборгованості.

У судовому засіданні у справі про банкрутство ТОВ "Інтерпак" позивачу стало відомо про те, що за обліком електронної бази даних Комунального підприємства "БТІ м. Донецька" (далі - КП "БТІ м. Донецька") право власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1, яке є предметом іпотеки, зареєстроване за ОСОБА_3 Оскільки особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, тому позивач звернувся до суду з цим позовом саме до ОСОБА_3

Не погоджуючись із позовом ПАТ "УкрСиббанк", у березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору іпотеки, посвідченого 30 серпня 2006 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 6945. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що спірний договір іпотеки суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки його підписано особою, яка не мала на це достатніх підстав, тому що на момент укладання договору ТОВ "Інтерпак" не було власником нерухомого майна - предмета іпотеки. Майно, яке було передано в іпотеку, належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 24 серпня 2001 року, рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 червня 2006 року, яке набрало законної сили 11 липня 2006 року, та рішення господарського суду Донецької області від 21 квітня 2008 року. За таких обставин на момент укладання договору іпотеки у ТОВ "Інтерпак" були відсутні будь-які підстави для передачі чужого майна в іпотеку у рахунок забезпечення своїх зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 травня 2014 року, в задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено, позов ОСОБА_3 задоволено.

У касаційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк" просить скасувати рішення та ухвалу судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Проте оскаржувані судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій зазначеним вимогам закону не відповідають.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що на момент укладення 30 серпня 2006 року договору іпотеки ТОВ "Інтерпак" не було власником переданого в іпотеку майна, тому не мало права укладати цей договір, оскільки договори купівлі-продажу, на підставі яких ТОВ "Інтерпак" мало право власності на майно - предмет іпотеки, у зв'язку з невиконанням умов договорів були розірвані на підставі рішення суду, яке набрало законної сили 11 липня 2006 року, тобто раніше, ніж укладено договір іпотеки.

Проте з висновками судів у повній мірі погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 14 травня 2004 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Інтерпак" укладено два договори купівлі-продажу, згідно з якими останнє набуло право власності на нерухоме майно загальною площею 1 504,9 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 червня 2006 року вищевказані договори купівлі-продажу розірвано у зв'язку з невиконанням ТОВ "Інтерпак" умов цих договорів.

Ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 25 липня 2008 року рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 червня 2006 року скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 26 червня 2009 року, яке залишено в силі ухвалою Верховного Суду України від 19 травня 2010 року, вищевказані договори купівлі-продажу розірвано.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи, що рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 червня 2006 року, яким до укладення договору іпотеки розірвано вищевказані договори купівлі-продажу, було скасовано, то на його підставі не могли виникати будь-які права і обов'язки сторін розірваного договору, крім того, скасоване рішення не може створювати будь-яких правових наслідків, в тому числі - бути підставою для визнання недійсним договору, укладеного після його постановлення.

Крім того, судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що на момент укладення оскаржуваного договору іпотеки право власності на майно, яке передавалось в іпотеку банку, було зареєстроване за ТОВ "Інтерпак", а відповідач ОСОБА_3 зареєструвала за собою право власності на спірне майно 16 травня 2008 року на підставі рішення господарського суду Донецької області від 24 квітня 2008 року, яким за нею визнано право власності (т. 1 а. с. 42, т. 2 а. с. 9).

Суд першої інстанції, не врахувавши цих обставин, прийшов до передчасних висновків.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303, 304, 315 ЦПК України не перевірив у достатньому обсязі доводів апеляційної скарги, а також законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій на порушення вимог ст. ст. 212- 215, 303, 315 ЦПК України не дотрималися норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалені у справі рішення та ухвала судів першої й апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.