розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу реєстрації актів громадянського стану Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, треті особи: ОСОБА_6, служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про встановлення факту батьківства та визнання права власності у порядку спадкування за законом

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2013 року, додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2014 року, -

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, у якому просив встановити факт батьківства ОСОБА_7 відносно нього та зобов'язати відділ реєстрації актів громадянського стану Вовчанського районного управління юстиції Харківської області (далі - ВРАГС Вовчанського РУЮ Харківської області) внести відповідні зміни до актового запису від 2 липня 1994 року № 122 в книзі реєстрації народжень та видати на ім'я ОСОБА_3 нове свідоцтво про народження; визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що із січня 1993 року його мати ОСОБА_6 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7, вони вели спільне господарство, у них був спільний сімейний бюджет, разом проживали у спірній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син (позивач у справі), якого вони разом виховували. ОСОБА_7 визнавав його своїм сином, піклувався про ОСОБА_6, як про свою дружину, відвозив її до пологового будинку, забирав з пологового будинку, займався його (позивача) вихованням, проживав разом із ним та його матір'ю. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 помер, про що він дізнався у серпні 2011 року, оскільки до цього часу навчався у США. Після смерті ОСОБА_7 залишилося спадкове майно у вигляді спірної квартири, на яку він просить визнати право власності, оскільки своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а інших спадкоємців першої черги у померлого не було.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2014 року, позов задоволено. Встановлено факт батьківства ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зобов'язано ВРАГС Вовчанського РУЮ Харківської області внести зміни в актовий запис № 122 від 2 липня 1994 року про народження ОСОБА_3, записавши у графі "батько" ОСОБА_7 Зобов'язано ВРАГС Вовчанського РУЮ Харківської області анулювати свідоцтво про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та видати свідоцтво про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2014 року, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що ОСОБА_6 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, про що 2 липня 1994 року зроблено актовий запис № 122. У свідоцтві про народження дитини дані щодо батька записано за вказівкою матері.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року № 5 (v0005700-95) , суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України.

За положеннями ст. 53 КпШС походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану.

У разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Такими доказами можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують походження дитини від батька. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Повно і всебічно з'ясувавши обставини, щодо яких у сторін виник спір про батьківство ОСОБА_7 щодо ОСОБА_3, оцінивши у відповідності із вимогами ст. 212 ЦПК України зібрані у справі докази, суд першої інстанції, із висновками якого у цій частині погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у частині встановлення факту батьківства, що узгоджується із вимогами закону та ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими та висновків судів не спростовують.

Разом з тим, у частині вирішення спору щодо спадкування після смерті ОСОБА_7 судами допущено порушення норм процесуального права.

Визнавши за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, суд першої інстанції, із висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_7, у межах встановленого законом строку звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але не мав можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у зв'язку із відсутністю факту спорідненості із спадкодавцем. При цьому суд виходив із тих обставин, що квартира АДРЕСА_1 у цілому розмірі входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_7

За змістом ст. 1218 ЦК України, у порядку спадкування можуть переходити лише ті права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно довідки КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" № 4573/3 від 12 грудня 2012 року (а. с. 98) квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 19 березня 1999 року № 8-99-165690.

Копія свідоцтва про право власності від 19 березня 1999 року № 8-99-165690 чи витягу із Реєстру прав власності на нерухоме майно до матеріалів справи не долучені. Результати дослідження оригіналів указаних документів в оскаржуваних судових рішеннях також відсутні.

Крім того, батько спадкодавця ОСОБА_7 - ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а мати - ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_4 року. ОСОБА_4 є рідною сестрою ОСОБА_7, а ОСОБА_5 - братом по матері.

Відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК Української РСР 1963 року (діяли на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_10), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Норми ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України (діяли на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_9) визначають, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Спадкові справи після смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у порушення вимог ст. ст. 60, 214, 215, 303, 315 ЦПК України судами не досліджені, обставини про те, хто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_9 відповідно до порядку, який діяв на момент відкриття спадщини, не з'ясовані.

Таким чином, належність ОСОБА_7 права власності на всю квартиру АДРЕСА_1 як обставина, що має істотне значення для вирішення питання щодо обсягу спадкового майна після смерті ОСОБА_7, у справі не встановлена.

Крім того, вимоги про визнання права на спадщину не підлягають судовому розгляду за наявності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі.

Відповідно до п. 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) (діяла на момент звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадини), нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи. Так, доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану; копії актових записів; записи в паспортах про другого з подружжя; копії рішень суду, що набрали законні сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Таким чином, рішення суду про встановлення факту батьківства є належним підтвердженням факту родинних відносин із спадкодавцем та підставою для звернення до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Задовольняючи позов і в частині визнання права власності на спадкове майно, суд не зазначив обставин, які унеможливлюють оформлення позивачем спадщини у позасудовому порядку шляхом звернення до нотаріуса (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тощо).

Допущені судами порушення норм процесуального права є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у частині вирішення спору про визнання права власності у порядку спадкування за законом із передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції згідно ст. 338 ЦПК України.

Враховуючи те, що розмір судових витрат залежить від результату розгляду позовних вимог (ст. 88 ЦПК України), додаткове рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду у частині залишення цього рішення без змін також підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 88, 337, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 лютого

2014 року у частині вирішення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу реєстрації актів громадянського стану Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, треті особи: ОСОБА_6, служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про встановлення факту батьківства залишити без змін.

В іншій частині рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2013 року, додаткове рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 30 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2014 року скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.