Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Євграфової Є.П.,
суддів: Горелкіної Н.А., Журавель В.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Світловодської міської ради, третя особа - акціонерний банк "Укргазбанк", про скасування розпорядження органу приватизації державного житлового фонду, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Світловодської міської ради, третя особа - акціонерний банк "Укргазбанк", про скасування розпорядження органу приватизації державного житлового фонду, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований з 18 грудня 2003 року до 20 листопада 2012 року. ОСОБА_1 зазначала, що їй відомо про те, що ОСОБА_2 був зареєстрований і проживав у даній квартирі, відносно чого вона не заперечувала. Докази незаконності реєстрації та проживання ОСОБА_2 в спірній квартирі з 18 грудня 2003 року до 20 листопада 2012 року в матеріалах справи відсутні, як і відсутній відносно цього спір.
На день приватизації спірної квартири за даною адресою проживав і мав право на житло на момент введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) один ОСОБА_2, що підтверджується довідкою про склад сім'ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення. Зазначена довідка була надана до відділу приватизації й на день розгляду справи не спростована і не визнана недійсною.
ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження того, що вона проживала у спірній квартирі у 2012 році - на час приватизації квартири і мала право на участь у приватизацію.
ОСОБА_1 зазначала, що, оскільки була зареєстрована на час приватизації спірної квартири, тому її згода була обов'язковою для вирішення питання про приватизацію.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визнанням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що в 2003 році у спірній квартирі разом з нею був зареєстрований і ОСОБА_2, наприкінці 2012 року вона дізналась про те, що ОСОБА_2 приватизував квартиру, а потім продав.
Установлене свідчить про те, що на час реєстрації та вселення ОСОБА_2 до спірної квартири в 2003 році заперечень з боку ОСОБА_1 не виникало. Докази того, що на час приватизації спірної квартири (2012 рік) ОСОБА_1 проживала у спірній квартирі або не проживала, але за нею зберігалося право на житло відповідно до чинного законодавства в матеріалах справи відсутні.
Суд, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшов правильного висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що на час приватизації спірної квартири ОСОБА_1 в ній проживала. Довідка від 07 лютого 2013 року № 5, на яку посилалася позивач, не є належним доказом в частині проживання в спірній квартирі.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що зазначені судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
судді:
Є.П. Євграфова
Н.А. Горелкіна
В.І. Журавель