розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до головного управління державної казначейської служби в Донецькій області про відшкодування шкоди, спричиненої незаконними діями органів досудового слідства та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 4 грудня 2013 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 16 грудня 2009 року проти нього було порушено кримінальну справу за фактом зґвалтування ОСОБА_4 16 грудня 2009 року його було затримано працівниками міліції за підозрою у скоєнні вказаного злочину. 19 грудня 2009 року його було звільнено під підписку про невиїзд. 30 грудня 2009 року відносно нього було порушено іншу кримінальну справу, та 31 грудня 2009 року його було заарештовано. У ході досудового слідства йому також пред'являлось звинувачення за п. 10 ст. 115, ст. 153 КК України, яке 13 квітня 2010 року було припинено. 14 грудня 2011 року його було засуджено за ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК України до 10 років 6 місяців позбавлення волі. 31 березня 2012 року вказаний вирок було скасовано, справу направлено на новий розгляд. 22 листопада 2012 року його було засуджено за ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК України до 10 років 6 місяців позбавлення волі, однак ухвалою апеляційного суду від 22 березня 2013 року вирок було скасовано та справу направлено на додаткове розслідування, а його було звільнено з-під варти. 7 червня 2013 року було винесено постанову про відмову в повідомленні йому про підозру. Таким чином з нього зняті всі підозри в скоєнні злочинів, тобто він є реабілітованим. Загалом він перебував під вартою 3 роки 2 місяці. Просив суд стягнути з головного управління державної казначейської служби в Донецькій області, за рахунок коштів державного бюджету суму матеріальної шкоди, яка становить 63 405 грн. 90 коп., та складається із заробітної плати, що не була ним отримана за час знаходження під вартою, та відшкодувати моральну шкоду, яку він оцінює у 500 тис. грн.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 4 грудня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 не є особою, яку повністю реабілітовано, і тому не має права на відшкодування шкоди, передбаченої Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) .

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешті чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

За п. 6 цієї статті шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового слідства), прокуратури або суду, відшкодовується на загальних засадах.

При цьому відповідно до положень ст. 1173 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Судами встановлено, що 16 грудня 2009 року СВ Краматорського МВ УМВС України в Донецькій області було порушено кримінальну справу за фактом зґвалтування ОСОБА_4

16 грудня 2009 року ОСОБА_3 було затримано працівниками міліції за підозрою у вчиненні даного злочину.

19 грудня 2009 року йому було обрано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

30 грудня 2009 року СВ Краматорського МВ УМВС України в Донецькій області, було порушено відносно ОСОБА_3 кримінальну справу та 31 грудня 2009 року йому було змінено міру запобіжного заходу на взяття під варту.

29 квітня 2010 року СВ Краматорського МВ УМВС України в Донецькій області, було порушено відносно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 120 КК України.

14 грудня 2011 позивача було засуджено за ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК України до 10 років 6 місяців позбавлення волі.

31 березня 2012 року даний вирок було скасовано, та справу направлено на новий розгляд.

22 листопада 2012 року ОСОБА_3 було засуджено за ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК України до 10 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 3 ст. 120 КК України постановлено виправдувальний вирок.

Ухвалою апеляційного суду від 22 березня 2013 року вирок в частині засудження ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК України скасовано та справу направлено на додаткове розслідування, а ОСОБА_3 звільнено з під варти.

7 червня 2013 року ГУ МВС України в Донецькій області винесло постанову про відмову в повідомленні йому про підозру з підстав відсутності у діянні складу кримінального правопорушення та відсутності достатніх доказів для підозри ОСОБА_3 у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень.

Таким чином, позивачу відмовлено в повідомленні про підозру за відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення та відсутності достатніх доказів для підозри у скоєнні вищевказаних правопорушень, вже після того, як він тривалий час знаходився під слідством, судом і під вартою.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди не врахували, що право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) виникає в особи у випадку повної реабілітації, позивачу слідчими органами відмовлено в повідомленні про підозру у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, та чи не є така відмова підставою для відшкодування шкоди.

Крім того, у позовній заяві позивач посилався на те, що йому завдана шкода також тривалим досудовим слідством та судовим розглядом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перебував в місця позбавлення волі 3 роки 2 місяці.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Стаття 5 цієї Конвенції гарантує право потерпілого від арешту або затримання відшкодування шкоди.

За змістом зазначених положень Конвенції (995_004) під справедливим та відкритим розглядом протягом розумного строку слід розуміти також розумні строки ведення досудового слідства, оскільки відповідно до норм КПК (4651-17) України під час розслідування з приводу підозри у скоєнні кримінального злочину особа обмежується у певних правах та зазнає певні обмеження життя, зокрема: обмеження свободи пересування, свободи працевлаштування, свободи спілкування тощо.

Отже тривалість досудового слідства та судового розгляду протягом необмеженого строку може завдавати особі певну шкоду: матеріальну та моральну.

Крім того, судами не взято до уваги, що стосовно позивача 29 квітня 2010 року була порушена кримінальна справа за ч. 3 ст. 120 КК України та 22 листопада 2012 року постановлено виправдувальний вирок, який набрав чинності.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) , "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (3341-12) та іншими актами законодавства, - відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, що ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу за декількома статтями, за однією із яких було постановлено виправдувальний вирок, за іншими винесено постанову про відмову в повідомленні про підозру з підстав відсутності у діянні складу кримінального правопорушення та відсутності достатніх доказів для підозри ОСОБА_3 у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень.

Оскільки суди на вищевикладені обставини уваги не звернули, у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України не врахували норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, згідно ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалені по справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.