розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_1, треті особи: приватне підприємство "Блокер", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія-ФС", ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія-ФС", ОСОБА_2, про визнання договорів припиненими та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 03 грудня 2013 року,

У грудні 2012 року публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід банк") звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 26 лютого 2007 року між ВАТ "Родовід банк" та ПП "Блокер" було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію на суму 1 700 000 грн. з процентною ставкою 22% річних, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти до 25 лютого 2008 року. Додатковою угодою від 28 лютого 2007 року збільшено розмір відновлювальної кредитної лінії до 15 млн. грн. зі строком повернення до 25 лютого 2008 року. У зв'язку зі збільшенням розміру відновлювальної кредитної лінії до правовідносин між банком та позичальником за кредитним договором був залучений ОСОБА_1 в якості майнового поручителя за кредитним договором. 28 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 22.1/36- 1-07, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою, а також договір іпотеки № 22.1/36-3.2-07, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку банку належні йому житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, на якій він розташований. У подальшому за згодою сторін до кредитного договору були внесені зміни, у результаті яких сума відновлювальної кредитної лінії складала 10 млн. грн., продовжено строк для повернення кредитних коштів до 20 січня 2010 року. Процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена на рівні 28,5% річних. Позичальник не виконав зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку банк вимагав погасити, про що надіслав відповідні вимоги до позичальника та іпотекодавця від 07 червня 2010 року та 23 липня 2010 року. Станом на 08 листопада 2012 року заборгованість за кредитним договором складала 21 714 783 грн. 82 коп. У зв'язку з цим позивач просив суд звернути стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме житлові будинки та земельні ділянки, які є предметами договорів іпотеки від 28 лютого 2007 року по погашенню заборгованості за кредитним договором у розмірі 21 714 783 грн. 82 коп. за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання договорів припиненими та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що 16 квітня 2013 року він дізнався про те, що позичальника за основним договором ПП "Блокер" як юридичну особу припинено, таким чином, припинились всі зобов'язання даної юридичної особи, у тому числі і за кредитним договором. Просив визнати такими, що припинили свою дію договори іпотеки № 22.1/36-3.1-07 та № 22.1/36-3.2-07 від 28 лютого 2007 року, зобов'язати реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області протягом 14 днів з моменту набрання рішенням по справі законної сили зняти заборони щодо відчуження об'єктів нерухомого майна та вилучити записи з Державного реєстру іпотек і записи про реєстрацію обтяження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року у задоволенні позовів ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 03 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення первісного позову. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 22.1/36-КЛВ-07 від 26 лютого 2007 року у загальному розмірі 21 714 783 грн. 82 коп., з яких сума заборгованості за кредитом 10 млн. грн., сума заборгованості за процентами по кредиту 2 810 406 грн. 61 коп., сума заборгованості за комісією по кредиту - 50 тис. грн., сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 4 903 249 грн. 35 коп., сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 947 626 грн. 37 коп.; 3% річних від простроченої суми - 1 149 547 грн. 11 коп., сума інфляційних втрат від простроченої заборгованості - 1 853 954 грн. 38 коп. звернуто стягнення на предмети іпотеки:

- житловий будинок загальною площею 263.9 кв.м, житловою площею 98.2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, належний ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 за номером 7296, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за № 870738. Договір купівлі-продажу зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 21 жовтня 2005 року Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 12201264;

- земельну ділянку кадастровий номер 3222480400:05:001:0267, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 157913, виданого 03 квітня 2006 року Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 7300 від 03 жовтня 2005 року. Державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900896;

- домоволодіння загальною площею 419,4 кв.м, житловою площею 163.0 кв.м, з надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, належний ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 вересня 2005 року, виданого виконавчим комітетом Білгородської сільської ради згідно рішення виконавчого комітету Білгородської сільської ради № 103/5 від 16 вересня 2005 року, зареєстрованого у реєстрі прав власності на нерухоме майно 08 листопада 2005 року Києво-Святошинським Бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 12172882;

- земельну ділянку кадастровий номер 3222480400:05:001:0266, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ЯГ № 169613, виданого 03 квітня 2006 року Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1371 від 17 червня 2004 року. Державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900895, -шляхом продажу предметів іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовів, суд першої інстанції, виходив із того, що незважаючи на наявність у ПП "Блокер" перед ПАТ "Родовід Банк" заборгованості за кредитним договором, забезпеченим іпотекою за спірними правочинами, у суду відсутні підстави для задоволення вимог про звернення стягнення на предмети іпотеки, оскільки зобов'язання за даними правочинами припинилися, відсутня обов'язкова державна реєстрація обтяжень, які випливають із зазначених договорів іпотеки, а предмети іпотеки вже передані в іпотеку іншим особам. Оскільки зазначені договори іпотеки припинили свою дію в силу закону, додаткове визнання судом цих правочинів такими, що припинили свою дію, не потрібне.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що внаслідок неналежного виконання боржником кредитних зобов'язань утворилася заборгованість, яку необхідно стягнути шляхом звернення стягнення на предмети іпотек. Висновок суду першої інстанції про припинення ПП "Блокер" як юридичної особи у порядку ст. 104 ЦК України, і відповідно припинення дії договорів іпотеки є помилковим.

З висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна, оскільки такі суперечать вимогам закону та не ґрунтується на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.

Судом установлено, що 26 лютого 2007 року між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та ПП "Блокер" укладено кредитний договір № 22.1/36-КЛВ-07, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 700 000 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 25 лютого 2008 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 22% річних (а. с. 11-16 т. 1).

28 лютого 2007 року між ПАТ "Родовід Банк", та ПП "Блокер" було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 22.1/36-КЛВ-07 від 26 лютого 2007 року, згідно з якою були внесені зміни до умов кредитного договору, а саме банк збільшив розмір відновлювальної кредитної лінії до 15 млн. грн. (а. с. 17 т. 1).

28 лютого 2007 року між ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 22.1/36-3.1-07, відповідно до якого іпотекодавець передав у іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:05:001:0267, на який цей житловий будинок розташований (а. с. 29-36 т. 1).

Також 28 лютого 2007 року між ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 22.1/36-3.2-07, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - житловий будинок за адресою АДРЕСА_2, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:05:001:0266, на якій цей житловий будинок розташований (а. с. 48-54 т. 1).

У період з 21 лютого 2008 року по 28 вересня 2009 року між ВАТ "Родовід Банк, правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та ПП "Блокер" укладено додаткові договори № № 2-8 до кредитного договору № 22.1/36-КЛВ-07 від 26 лютого 2007 року, в результаті чого сторони даного договору остаточно домовились, що відсоткова ставка за користування кредитом з 30 січня 2009 року складає 30 %, а остаточний строк повернення позичальником кредиту - 20 січня 2010 року (а. с. 18-26 т. 1).

21 лютого 2008 року, 17 червня 2008 року, 13 жовтня 2008 року, 13 січня 2009 року між банком та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчені додаткові угоди відповідно за № № 1-4 до договорів іпотеки № 22.1/36-3.1-07 та № 22.1/36-3.2-07 від 28 лютого 2007 року стосовно зміни відсоткової ставки за користування кредитом, вартості нерухомого майна, переданого в іпотеку, та строків повернення позичальником кредиту (а. с. 36-43, 55-62 т. 1).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Апеляційний суд, посилаючись на вказані норми матеріального права та на ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2011 року про поворот виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2011 року, згідно якої приватного нотаріуса зобов'язано накласти заборону щодо відчуження предметів іпотеки за договорами іпотеки від 28 лютого 2007 року, дійшов обгрунтовного висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмети іпотек.

Відповідно до ст. 104 ЦПК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу перетворення) або в результаті ліквідації.

Оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та листа державного реєстратора ПП "Блокер" 7 лютого 2013 року припинено за рішенням засновників, у результаті реорганізації шляхом перетворення у приватне акціонерне товариство "Блокер" (а. с. 210-211, 218 т. 1), а ліквідація ПП "Блокер" у передбаченому ст. 111 ЦК України проведена не була, апеляційний суд також обгрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договорів іпотеки припиненими та зобов'язання вчинити певні дії.

Разом з тим, не можна погодитись із висновком суду апеляційної інстанції, що загальний розмір заборгованості за кредитом ПП "Блокер" складає 21 714 783 грн. 82 коп. (а. с. 72-73 т. 1).

До апеляційної скарги ПП "Блокер" було додано судове рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2013 року у справі за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_3 та ПП "Блокер" про стягнення боргу, згідно якого загальний розмір заборгованості ПП "Блокер" перед ПАТ "Родовід Банк" за тим самим Кредитним договором № 22.1/36-КЛВ-07 від 26 лютого 2007 року було встановлено у розмірі 15 830 175 грн. 89 коп. (а. с. 31-36 т. 2).

Крім того, з розрахунку кредитної заборгованості від 08 листопада 2012 року вбачається, що розмір неустойки обрахований з порушенням вимог ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах загального строку позовної давності за основною вимогою.

Разом з тим, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку з відповідача стягнута пеня за прострочення повернення основної суми кредиту за відсотків по кредиту, починаючи з 31 жовтня 2009 року по 23 березня 2012 року (а. с. 72-76).

Таким чином рішення суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру заборгованості ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, без урахування норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. Відповідно передчасним є звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки таке може мати місце тільки у разі вірного встановлення розміру заборгованості, з метою повернення якої звертається стягнення на майно. Тому рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.