розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Бориславської центральної бази виробничого обслуговування, третя особа - ОСОБА_4, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 4 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 жовтня 2013 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з жовтня 2002 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Наказом начальника Бориславської центральної бази виробничого обслуговування (далі - Бориславська ЦБВО) публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") від 21 травня 2012 року № 109 ОСОБА_3 відсторонено від виконання посадових обов'язків без збереження заробітної плати і зобов'язано пройти позачерговий медичний огляд у Бориславській міській центральній лікарні до 11 червня 2012 року. За ухилення від проходження позачергового медичного огляду ОСОБА_3 оголошено догану (наказ Бориславської ЦБВО ПАТ "Укрнафта" від 20 червня 2012 року № 135). На підставі наказу структурного підрозділу Бориславської ЦБВО ПАТ "Укрнафта" від 9 липня 2012 року його було звільнено з роботи з посади оператора котельні 3 розряду у зв'язку з систематичним невиконанням обов'язків без поважних причин покладених на працівників трудовим договором за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. На думку позивача такий наказ є незаконним, оскільки виданий з порушенням вимог трудового законодавства. Також позивач зазначає, що на момент звернення до суду йому не видано трудової книжки відповідачем. Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 з урахуванням змінених позовних вимог просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 4 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 28 жовтня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга заявника підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки позивачем не доведено відсутність систематичного невиконання ним посадових обов'язків, та неправомірність його звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Установлено, що 1 жовтня 2002 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу на посаду оператора котельні 3-го розряду Бориславської ЦБВО ВАТ "Укрнафта". Наказом начальника Бориславської ЦБВО ПАТ "Укрнафта" від 28 квітня 2012 року ОСОБА_3 оголошено догану за самовільне залишення робочого місця і відсутність на робочому місці більше 3-ох годин, а день роботи з 23 квітня 2012 року зараховано прогулом.

На підставі розпорядження начальника Бориславської ЦБВО ПАТ "Укрнафта" від 11 травня 2012 року ОСОБА_3 направлено у лікарню для проходження додаткового медичного огляду (а.с. 18). За невиконання розпорядження про проходження медичного огляду ОСОБА_3 відсторонено від роботи з 22 травня 2012 року без збереження заробітної плати й зобов'язано його пройти позачерговий медичний огляд в строк до 11 червня 2012 року (наказ начальника Бориславської ЦБВО ПАТ "Укрнафта" від 21 травня 2012 року).

Наказом начальника Бориславської ЦБВО ПАТ "Укрнафта" від 20 червня 2012 року ОСОБА_3 оголошено догану за невиконання наказу від 21 травня 2012 року та ухилення від проходження позачергового медичного огляду.

На підставі наказу начальника Бориславської ЦБВО ПАТ "Укрнафта" від 9 липня 2012 року ОСОБА_3 звільнено з роботи за систематичне невиконання обов'язків без поважних причин, покладених на нього трудовим договором, за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Частиною 2 ст. 147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами стягнення є догана і звільнення (ч. 1 ст. 147 КЗпП України).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в пункті 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Зокрема, у справі про звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України суд повинен з'ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Отже, необхідна наявність застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Вирішуючи спір і зазначаючи, що в діях ОСОБА_3 вбачається систематичне невиконання ним трудових обов'язків, суд першої інстанції не з'ясував наявності обставин систематичного невиконання ОСОБА_3 без поважних причин своїх трудових обов'язків. Не надав оцінки тому, що згідно з переліком робіт, для виконання яких є обов'язковим попередній (періодичний) медичний огляд працівників, що є додатком 5 до п. 2.6 порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 2007 року № 246 (z0846-07) , оператори котельних проходять медичні огляди 1 раз на два роки, обов'язкова участь у медичних оглядах операторів котельних лікаря психіатра не передбачена; не надано оцінки доказам позивача про те, що він проходив періодичний медичний огляд 16 травня 2012 року, 23 травня 2012 року, за результатами яких ОСОБА_3 видано медичні довідки з лікарським висновком про професійну придатність; також суд не врахував, що ні в розпорядженні начальника Бориславської ЦБВО ПАТ "Укрнафта" від 11 травня 2012 року, ні в наказі начальника Бориславської ЦБВО ПАТ "Укрнафта" від 21 травня 2012 року не зазначено про проходження додаткового психіатричного медичного огляду, а наказано ОСОБА_3 пройти лише позачерговий медичний огляд, що останній і виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Установлено, що ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом і просив, з урахуванням збільшених позовних вимог, скасувати наказ про відсторонення його від роботи від 21 травня 2012 року, стягнути заробітну плату за час проходження медичного огляду та заробітну плату в розмірі 2/3 встановленої тарифної ставки за час простою з вини роботодавця в період з 21 травня 2012 року по день звільнення, поновити строк на оскарження наказу про звільнення, скасувати наказ від 9 липня 2012 року про припинення трудового контракту, поновити його на роботі, стягнути з відповідача 300 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Однак суд першої інстанції всупереч вимогам статей 209, 212 ЦПК України не вирішив всіх позовних вимог позивача, у мотивувальній частині рішення не навів обґрунтування відмови у задоволенні таких позовних вимог з посиланням на норми права по кожній вимозі.

Отже, суд першої інстанції не з'ясував всі обставини справи, не дослідив всі докази та не надав їм оцінки.

З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки судами допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то оскаржувані судові рішення на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.