Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, прокуратура Індустріального району м. Дніпропетровська, про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, прокуратура Індустріального району м. Дніпропетровська, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 3 вересня 2013 року й ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2013 року,

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 23 квітня 2002 року вона розірвала шлюб із ОСОБА_5, від шлюбу вони мають сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з нею. Відповідач взагалі не приймає участі у вихованні сина, не цікавиться його навчанням у дитячому садочку, не відвідує дитину вдома, аліменти на утримання дитини не сплачує, вихованням дитини займається лише вона та її чоловік - ОСОБА_7

Ураховуючи те, що ОСОБА_5 не виконує свої батьківські обов'язки, передбачені законом та моральними засадами суспільства, самоусунувся від будь-якого спілкування з дитиною, її виховання та утримання, а син не бажає спілкуватися з батьком, ОСОБА_4 просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У лютому 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 та просив зобов'язати останню усунути перешкоди в його спілкуванні з дитиною - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановити час протягом якого він може спілкуватися з сином.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 3 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено та усунуто йому перешкоди у спілкуванні сином - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_4 не чинити цьому перешкод. Визначено спосіб участі ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з сином, а саме: першої та третьої неділі кожного місяця з 12:00 год. до 18:00 год. він має право побачення та спілкування з сином, з можливістю таких систематичних зустрічей у місцях та помешканнях приналежних до об'єктів громадського дозвілля і відпочинку дітей, без обмежень переміщення; надано ОСОБА_5 можливість спільного проживання з сином раз на рік, за місцем проживання ОСОБА_5, під час літніх канікул дитини, тривалістю 14 календарних днів з можливістю виїзду на відпочинок. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), правильно застосувавши норми СК України (2947-14) , дійшли правильного висновку про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків і підстав для застосування такого заходу до ОСОБА_5 немає.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 3 вересня 2013 року й ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.