розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі ТВБВ № 10013/081 філії - Львівське обласне управління до ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення, зняття з реєстраційного обліку,

за касаційною скаргою Куючко Валентини Олександрівни в інтересах Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі ТВБВ № 10013/081 філії - Львівське обласне управління на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 28 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08 жовтня 2013 року,

У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення, зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 12 вересня 2008 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та фізичною особою ОСОБА_5 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії

№ 2203-300, згідно з яким ПАТ "Державний ощадний банк України" надав ОСОБА_5 кредит у сумі 500 тис. грн. Того ж дня між сторонами договору було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу ОСОБА_6, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно житлового призначення: житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 208 кв.м. Біля будинку є металева сітка на фундаменті-6, колодязь з бетонних кілець, бетонне замощення. Земельна ділянка площею 0,0316 га призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 4623010100:01:014:0265, що знаходиться по АДРЕСА_1. Відповідно до умов іпотечного договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань ОСОБА_5, іптекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. У зв'язку з порушенням ОСОБА_5 умов кредитного договору, позивач був змушений прийняти рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення шляхом судового врегулювання, про що 12 лютого 2010 року письмово повідомлено ОСОБА_5

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від

28 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 8 жовтня 2013 року, в задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення, зняття з реєстраційного обліку відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 28 серпня

2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08 жовтня 2013 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" задовольнити, посилаючись на порушення цими судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд вважав, а апеляційний суд погодився з таким висновком, що відповідачка не може бути виселена із спірного будинку, оскільки є власником його 1\2 частини і свою частку не передавала в іпотеку.

Проте повністю погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 цього ж Кодексу, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Встановлено, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 26 вересня 2012 року в рахунок погашення боргу ОСОБА_5 в розмірі 745 960 грн,77 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки: будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 4623010100:01:014:0265, по АДРЕСА_1, області шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Судом також встановлено, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 29 лютого 2012 року визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на житловий будинок А-2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 208,0 кв. м у складі трьох житлових кімнат площею 78,8 кв. м і кухні, загальною вартістю 61 541 грн.

Поділено житловий будинок А-2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1:

визнано ідеальну частку ОСОБА_3 у вказаному майні у розмірі Ѕ житлового будинку загальною площею такої частки - 104,0 кв.м, житлової площі даної частки - 39,4 кв.м та її загальною вартістю 30 770 грн 50 коп.

Визнано право спільної часткової власності ОСОБА_3 на Ѕ частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано право спільної часткової власності ОСОБА_7 у порядку спадкування за законом на ј частини житлового будинку А-2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею такої частки 52,0 кв. м, житлової площі даної частки 19,7 кв. м і її загальною вартістю 15 385 грн, 25 коп.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 травня 2004 року, видане ОСОБА_5 державним нотаріусом Миколаївської державної нотаріальної контори, яке зареєстровано у реєстрі за № 1224.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині визнання права спільної часткової власності ОСОБА_7 у порядку спадкування за законом на ј чсатини житлового будинку А-2 по АДРЕСА_1 загальною площею такої частки 52,0 кв. м, житлової площі даної частки 19,7 кв. м і її загальною вартістю 15 385 грн, 25 коп. скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 травня 2004 року, видане ОСОБА_5 державним нотаріусом Миколаївської державної нотаріальної контори, яке зареєстровано у реєстрі за № 1224 скасовано та ухвалено нове про визнання зазначеного свідоцтва недійсним в Ѕ частині.

Незважаючи на те, що суд хоч і послався на ці рішення, але не врахував вимоги ст. 61 ЦПК України та обставини, які встановлені судовими рішеннями. Судом не дано належної правової оцінки і тій обставині, що договір іпотеки відповідачем не оспорюється, а рішення апеляційного суду про звернення стягнення на передане в іпотеку майно не переглядалося після встановлення інших обставин рішенням апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2013 року.

З цих підстав висновок суду про відсутність правових підстав для виселення відповідачки є передчасним.

В порушення вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд також не звернув належної уваги на ці обставини, не врахував, що місцевий суд неповністю встановив всі обставини, які мають значення для розгляду справи і сам не усунув цих недоліків.

Оскільки порушення норм процесуального права потягли неповне з'ясування всіх обставин у справі, то ухвалені рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Куючко Валентини Олександрівни в інтересах Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі ТВБВ № 10013/081 філії - Львівське обласне управління задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 28 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.