розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто", публічного акціонерного товариства "Житомир Авто" про заміну автомобіля та зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Житомир-Авто" до ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" про стягнення витрат на проведення експертизи та оплати вартості автомобіля, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 16 жовтня 2013 року,

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 31 травня 2011 року придбала у ТОВ "Фалькон-Авто" автомобіль KIA Sorento 2.4 EX4WD5dr7 seats 6A/T. Відповідно до договору № 214135-F00156, акту прийому передачі № hk00012250 автомобіль знаходився на сервісному та гарантійному обслуговуванні ПАТ "Житомир-Авто". Після експлуатації протягом шести місяців та пробігу 8 877 км двигун автомобіля вийшов з ладу. У зв'язку з цим 05 грудня 2011 року його було доставлено до ПАТ "Житомир-Авто" для проведення діагностики та гарантійного ремонту. 25 січня 2012 року позивачка звернулась до ПАТ із заявою про проведення незалежної експертизи автомобіля, оскільки вона не погоджувалась із висновком фахівців від 28 вересня 2012 року про причини несправності двигуна. Оскільки висновок проведеного з цього приводу експертного авто-технічного дослідження є суперечливим та не встановлює відсутність вини виробника, просила суд зобов'язати відповідача взамін автомобіля KIA Sorento 2.4 EX4WD5dr7 seats 6A/T (двигун НОМЕР_2) надати такий же новий автомобіль, або аналогічний.

У лютому 2013 року ПАТ "Житомир-Авто" звернулося з зустрічним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що ОСОБА_3 придбала у TOB "Фалькон-Авто" вказаний автомобіль. 05 грудня 2011 року вона звернулась до ПАТ із заявою про проведення діагностики автомобіля і гарантійного ремонту у зв'язку з виходом із ладу двигуна. 25 січня 2011 року подала заяву про проведення незалежної експертизи автомобіля у зв'язку з незгодою з висновком фахівців ПАТ. За висновком експерта від 28 вересня 2012 року вихід з ладу двигуна автомобіля, який належить ОСОБА_3, мав місце з вини власника, у зв'язку з порушенням правил експлуатації автомобіля. Тому ОСОБА_3 було запропоновано провести ремонт за її рахунок або забрати автомобіль з автостоянки ПАТ, оплативши вартість зберігання автомобіля на автостоянці, із розрахунку 10 грн. за добу. У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь 11 542 грн. 80 коп.: 10 612 грн. 80 коп. - вартість експертизи за її заявою, 930 грн. - за стоянку автомобіля, 229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 16 жовтня 2013 року, у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Житомир-Авто" 10 612 грн. 80 коп. витрат на проведення експертизи, 930 грн. плати за стоянку автомобіля та 229 грн. 40 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Фалькон-Авто" 900 грн. та на користь ПАТ "Житомир-Авто" 90 грн. вартості оплати відряджень представникам даних сторін у судовому засіданні.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що згідно висновку авто-технічного дослідження вихід з ладу двигуна автомобіля стався через порушення правил його експлуатації позивачкою. На підставі ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів" ОСОБА_3 повинна відшкодувати витрати за проведену експертизу, вартість стоянки автомобіля та витрати по сплаті судового збору.

З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 31 травня 2011 року ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу придбала у ТОВ "Фалькон- Авто" автомобіль KIA Sorento 2.4 EX4WD5dr7 seats 6A/T. Відповідно до договору № 214135-F00156, акту прийому передачі № hk00012250 автомобіль знаходився на сервісному та гарантійному обслуговуванні ПАТ "Житомир-Авто" (а. с. 7-16).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон) виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

У п. 1.1.3 Додатку № 2 до Договору № 214135-F00156 від 31 травня 2011 року зазначено, що Продавець надає покупцю нового автомобіля, що реалізується через його дилерську мережу в Україні, гарантію на автомобіль, яка обмежується періодом у 84 місяці або пробіг 100 тис. км з дати його продажу продавцем першому споживачеві, залежно від того, що наступить раніше, за рахунок продавця.

Пунктом 1.2.2 вказаного вище Додатку передбачено, що гарантія згідно з п. 1.1.3 протягом менше 3-х років експлуатації автомобіля поширюється на всі його оригінальні деталі, вузли та агрегати, з обмеженнями, умовами та виключеннями, визначеними відповідно у пунктах 1.3, 1.4, 1.11 та 1.12 (а. с. 11).

Як вбачається з матеріалів справи після пробігу автомобілем позивачки 8 877 км вийшов з ладу двигун.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Відповідно до висновку експертного автотехнічного дослідження № 3383/12-52 від 28 вересня 2012 року вихід з ладу двигуна автомобіля КІА Sorento, кузов № НОМЕР_1, з технічної точки зору, пов'язаний з пошкодженням шатунного вкладишу четвертого циліндра, який було зруйновано внаслідок настання мастильного голодування, з причин відсутності достатнього контролю з боку власника за рівнем мастила у двигуні (а. с. 23-26).

Суди, посилаючись на вказаний висновок експертного автотехнічного дослідження, дійшли висновку, що вихід з ладу двигуна автомобіля стався через порушення правил його експлуатації позивачкою.

При цьому не навели, які саме правила експлуатації були порушені позивачкою та яким актом такі правила передбачені.

Суди також не перевірили, чи передбачено Інструкцією з експлуатації КІА Sorento згідно з технічними нормативами вказаної марки автомобіля та відповідно до його технічної документації (сервісної книжки) заміна або доливання мастила при пробігу автомобіля 8 877 км та терміні користування - 6 місяців, або ж витрата мастила понад норматив викликана його технічними недоліками, допущеними виробником.

Крім того, позивачка, вважаючи висновок експертного автотехнічного дослідження № 3383/12-52 від 28 вересня 2012 року суперечливим, подала до суду першої інстанції заяву про призначення експертизи щодо встановлення належного технічного стану автомобіля на момент його купівлі, встановлення першопричин виходу з ладу двигуна та наявності у діях водія (власника) невиконання вимог технічної експлуатації автомобіля (а. с. 106).

Разом з тим, заявлене позивачкою клопотання про призначення експертизи судом належно розглянуто не було.

Відповідно до змісту ст. 57 ЦПК України висновок експертів є одним із доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції у порушення ст. 303 ЦПК України доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив та прийшов до помилкового висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Оскільки суди на вищевикладені обставини уваги не звернули, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не врахували норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та дійшли передчасного висновку про задоволення позову, відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 16 жовтня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.