розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Кредитної спілки "Кредитінвест" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту, за касаційною скаргою Кредитної спілки "Кредитінвест" на рішення апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2013 року,

У лютому 2010 року Кредитна спілка "Кредитінвест" (далі - КС "Кредитінвест") звернулася до суду з указаним позовом, у якому, посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору № 0600000007 від 05 листопада 2007 року, просила в солідарному поряду стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як поручителів 101 тис. грн кредитної заборгованості, з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно стягнути 101 тис. грн, з ОСОБА_3 стягнути 6 781 грн 75 коп.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2010 року позов КС "Кредитінвест" задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь КС "Кредитінвест" 208 781 грн 75 коп. заборгованості за кредитним договором № 0600000007 від 05 листопада 2007 року. Вирішено питання судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2013 року заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2010 року в частині солідарного стягнення зі ОСОБА_4 на користь КС "Кредитінвест" 208 781 грн 75 коп. заборгованості за кредитним договором № 0600000007 від 05 листопада 2007 року скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.

У поданій касаційній скарзі КС "Кредитінвест", посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалене у справі рішення апеляційного суду просить скасувати та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 належним чином не виконував умови кредитного договору, тому позивач має право задовольнити свої вимоги шляхом солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів як з поручителів, з урахуванням процентів, штрафу та пені.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості зі ОСОБА_4 як поручителя, апеляційний суд виходив із того, що кредитор разом із позичальником ОСОБА_3 без погодження із поручителем ОСОБА_4 змінив зобов'язання за кредитним договором щодо дати повернення кредиту та розміру суми, яка підлягає поверненню, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України порука ОСОБА_4 припинилася. Крім того, позивач звернувся з позовом до ОСОБА_4 з пропуском шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Однак з такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 05 листопада 2007 року між КС "Кредитінвест" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 0600000007, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 101 тис. грн під 40 % річних, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування до 05 травня 2008 року.

Із метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 05 листопада 2007 року між КС "Кредитінвест", ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договори поруки, згідно з умовами якого останні поручилися перед кредитором за невиконання позичальником ОСОБА_3 усіх його зобов'язань за кредитним договором від 05 листопада 2007 року № 0600000007.

05 травня 2008 року, 17 листопада 2008 року та 30 грудня 2008 року між КС "Кредитінвест" та ОСОБА_3 було укладено додаткові договори № 1НПД-0000014, № 1НПД-0000043 та № 1НПД-0000047 відповідно до кредитного договору від 05 листопада 2007 року № 0600000007 щодо зміни дати повернення кредиту - до 31 грудня 2009 року та строків і розміру погашення кредиту та виплати відсотків позичальником, а саме, тіло та відсотки сплачуються в кінці терміну дії кредитного договору (а. с. 22, 24, 26).

Обґрунтовуючи підставність позову, КС "Кредитінвест" посилалась на те, що ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 15 квітня 2010 року виникла загальна заборгованість за кредитом у розмірі 208 781 грн 75 коп., із яких: 101 тис. грн - заборгованість за кредитом, 65 188 грн 47 коп. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 33 237 грн 69 коп. - штаф та 9 355 грн 59 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, яку позивач і просив стягнути на свою користь.

ОСОБА_4, заперечуючи проти позовних вимог КС "Кредитінвест" щодо нього, посилався на те, що кредитна спілка-кредитор та позичальник ОСОБА_3 без його згоди внесли зміни до кредитного договору внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності як поручителя, а тому його порука відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинилась.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) ).

Відповідно до п.п. 1.1. договору поруки ОСОБА_4 зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_3 його зобов'язань у повному обсязі перед кредитором, що виникли із кредитного договору від 05 листопада 2007 року № 0600000007 та всіх додаткових угод до нього.

Згідно із п.п. 1.3. договору поруки у випадку зміни терміну повернення кредиту за кредитним договором у поручителя виникає додаткова солідарна відповідальність по сплаті відсотків, нарахованих кредитором за фактичний період користування кредитом.

Вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову КС "Кредитінвест" про солідарне стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_4 як поручителя, на порушення приписів ст. 303 ЦПК України апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та залишив поза увагою те, що умова щодо забезпечення порукою боргових зобов'язань за кредитним договором у випадку їх зміни щодо повернення кредиту, сплати відсотків, штрафу і пені без укладання з поручителем додаткових договорів є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов взаємовідносин, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Разом із тим, помилковим є висновок апеляційного суду про те, що порука ОСОБА_4 припинилася у зв'язку з пред'явленням до нього позову після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У той же час, із матеріалів справи вбачається, що додатковим договором від 30 грудня 2008 року № 1НПД-0000047 строк дії кредитного договору від 05 листопада 2007 року № 0600000007 було продовжено до 31 грудня 2009 року, а з позовом КС "Кредитінвест" звернулася до ОСОБА_4 10 лютого 2010 року, тобто в межах шестимісячного строку.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що ОСОБА_4 при укладанні договору поруки надав згоду на зміну умов кредитного договору, у тому числі і щодо термінів повернення кредиту та погодився із прийняттям на себе додаткової солідарної відповідальності з оплати відсотків, нарахованих кредитором за період фактичного користування кредитом, то висновок апеляційного суду про безпідставність позову КС "Кредитінвест" до ОСОБА_4 про солідарне стягнення кредитної заборгованості у зв'язку з припиненням його поруки є передчасним.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь КС "Кредитінвест" в апеляційному порядку не переглядалося та не оскаржується в касаційному порядку, то суд касаційної інстанції в цій частині судові рішення на предмет законності та обґрунтованості не перевіряє.

Оскільки обставини, пов'язані із перевіркою доводів сторін та оцінкою наданих сторонами доказів, судом з'ясовувались неналежним чином, чим порушено норми процесуального права (ст. ст. 10, 60, 61, 179 ЦПК України) і таке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалене у справі рішення апеляційного суду в частині відмови у позові про солідарне стягнення кредитної заборгованості із поручителя ОСОБА_4 підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.