розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" до ОСОБА_6 про стягнення суми страхового відшкодування у порядку регресу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 на заочне рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2013 року,

У серпні 2012 року ПАТ СК "Країна" звернулося до суду із вищезазначеним позовом, у якому просило суд стягнути в порядку регресу з ОСОБА_6 на користь ПАТ СК "Країна" страхове відшкодування у сумі 45 029 грн 99 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2919100 від 09 вересня 2011 року, ПАТ СК "Країна" застрахувало цивільно-правову відповідальність відповідача, пов'язану із керуванням позивачем автомобіля "Volkswagen Golf", державний реєстраційний номер НОМЕР_1. 12 вересня 2011 року у м. Ужгород по вул. Боженка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля марки "Renault Laguna", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8, який застрахував належний йому автомобіль за договором добровільного страхування у ПрАТ "СК "Провідна". Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2011 року встановлено вину ОСОБА_6 у скоєнні зазначеної ДТП. ОСОБА_8 отримав від ПрАТ "СК "Провідна" страхове відшкодування за шкоду, заподіяну ОСОБА_6 у сумі 45 529 грн 99 коп., у зв'язку з чим ПАТ СК "Країна" виплатило на користь ПрАТ "СК "Провідна" грошові кошти у сумі 45 029 грн 99 коп. та регресною вимогою від 29 травня 2012 року запропонувало відповідачу добровільно відшкодувати понесені витрати, проте ОСОБА_6 відмовився від виконання зазначеної вимоги.

Заочним рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2013 року позов ПАТ СК "Країна" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ СК "Країна" 45 029,99 грн страхового відшкодування. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 просить судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ СК "Країна" відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки до позивача, як страховика, який виплатив ПрАТ "СК "Провідна" страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки, тому з відповідача на користь позивача в порядку регресу підлягає стягненню сума виплаченого страхового відшкодування.

Судом встановлено, що 29 липня 2011 року між ПрАТ СК "Провідна" та ОСОБА_8 було укладено договір добровільного страхування ризиків пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 06/0637798/0715/11, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіль "Renault Laguna", держаний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2919100, строком дії з 09 вересня 2011 року до 08 вересня 2012 року, відповідальність ОСОБА_6 застрахована ПАТ СК "Країна" (а.с. 6). Забезпечений транспортний засіб "Volkswagen Golf", 1989 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

12 вересня 2011 року близько 18 год. 00 хв. поблизу будинку № 6 по вул. Боженка в м. Ужгороді за участю автомобіля "Volkswagen Golf", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля "Renault Laguna", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8 сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль останнього отримав механічні пошкодження. Вказаний факт підтверджується звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 26-01/09/11 від 21 вересня 2011 року, складеним ФОП ОСОБА_11, згідно з яким розмір страхового відшкодування ОСОБА_8 становить 46 780 грн (а.с.9-19) та страховим актом № 20/21947/3.2.29 від 23 квітня 2012 року, за яким розмір страхового відшкодування, за шкоду завдану потерпілому становить 45 029 грн 99 коп. (а.с.22).

Відповідно до постанови Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2011 року ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 грн (а.с.24).

На підставі платіжного доручення за № 87 від 28 квітня 2012 року, ПАТ "СК "Країна" перерахувало ПрАТ "СК "Провідна" страхове відшкодування завданих матеріальних збитків відповідно до страхового акта № 20/21947/3.2.29 від 23 квітня 2012 року у розмірі 45 029 грн. 99 коп. (а.с.23).

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом "ґ" ч. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону, учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212- 214 ЦПК України, належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, задовольняючи позовні вимоги страхової компанії зауважив, що до позивача, який виплатив страховику потерпілої особи (ПрАТ "СК "Провідна") страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала б до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки, виходячи лише з підстав, передбачених положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", не звернувши уваги на те, що позовні вимоги заявлені з підстав, передбачених п. "ґ" ч. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та звернення з позовом до винної особи в порядку регресу має місце за наявності певних випадків, визначених чинним законодавством; одночасно залишивши поза увагою лист ОСОБА_6 (а.с. 26 зворот) щодо його інформування страховика про ДТП, не перевіривши вказані обставини належним чином.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд в порушення ст.ст. 303, 315 ЦПК України, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги відповідача, не надав оцінки наявним у справі доказам, зокрема, не перевірив обставин справи, при вирішені спору послався на норми закону, які на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди (12 вересня 2011 року) діяли в іншій редакції, оскільки зміни у цей закон, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17 лютого 2011 року (3045-17) та набрали чинності з 18 вересня 2011 року, тобто після вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Водночас апеляційний суд послався як на підставу для задоволення позовних вимог на положення пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в той час як, законодавець відносить звернення страховика з регресним позовом до положень п. 33.1.2 цієї статті. Апеляційний суд, зауважуючи, що відповідачем вимог закону щодо повідомлення страховика про вчинення дорожньо-транспортної пригоди належним чином не виконано, не надав оцінки листу ПрАТ "МТС" (а.с. 118) та листу ПАТ "Укртелеком" (а.с. 128), які містять суттєві розбіжності щодо здійснення відповідачем дзвінків на телефонні номери позивача, не перевірив чи мав можливість відповідач повідомити страховика з урахуванням довідки Ужгородської центральної міської клінічної лікарні від 12 вересня 2011 року (а.с. 79).

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом повністю не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.