Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Карпенко С.О., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго", треті особи: ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", про стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (далі - ТДВ "Страхова компанія "Індіго") на рішення апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2013 року,

У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь кошти в розмірі 28 636,46 грн, як страхове відшкодування внаслідок настання страхового випадку та кошти у розмірі 750 грн, сплачені нею за визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що їй на праві приватної власності належить легковий автомобіль DEAWOO MATIZ. У червні 2008 року вона уклала з ТДВ "Страхова компанія "Індіго" договір добровільного страхування вищезазначеного автомобіля строком на 6 років, починаючи з 19 червня 2008 року по 18 червня 2014 року. У жовтні 2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю її автомобіля, яким керував ОСОБА_4 На виконання вимог договору страхування вона поінформувала страхову компанію про настання страхового випадку. У січні 2011 року на її адресу надійшов інформаційний лист від ТДВ "Страхова компанія "Індіго" про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_4, який керував автомобілем у момент вчинення ДТП, річного водійського стажу.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ТДВ "Страхова компанія "Індіго" на користь ОСОБА_3 кошти у сумі 28 636,46 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТДВ "Страхова компанія "Індіго" просить скасувати суду рішення апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 був допущений до керування транспортними засобами категорії "В" з 11 червня 2010 року і стаж керування легковим автомобілем у нього на час ДТП складав менше одного року, а тому відповідно до п. 4 договору страхування відсутні правові підстави стягнення коштів за наслідками страхового випадку.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент вчинення ДТП за кермом автомобіля перебувала особа, яка допущена до керування транспортними засобами з 21 травня 2002 року.

Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 17 червня 2008 року між ТДВ "Страхова компанія "Індіго" та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 206-10030-08 (з додатковими угодами № 1 від 30 червня 2009 року та № 2 від 22 червня 2010 року), відповідно до умов якого ОСОБА_3 застрахувала належний їй автомобіль DEAWOO MATIZ, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; термін дії договору з 19 червня 2008 року до 18 червня 2014 року. В договорі зазначено, що вигодонабувачем є АКБ "Індустріалбанк". Відповідно до п. 4 договору водієм є будь-яка особа, що керує транспортним засобом на законних підставах зі стажем керування не менше одного року.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу DEAWOO MATIZ, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 серії НОМЕР_3 зазначеним автомобілем мають право керувати ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Згідно посвідчення водія серії НОМЕР_2, виданого на ім'я ОСОБА_4, останній має право керувати транспортними засобами категорії "В" (легкові автомобілі) - з 11 червня 2010 року, категорії "С1" з 21 травня 2002 року, категорії "С" з 21 травня 2002 року.

17 жовтня 2010 року близько 22 години на розі вулиць 2-Лінія та вул. Г. Шосе в м. Ірпінь з вини ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAEVOO MATIZ, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно звіту ТОВ "Незалежна експертно-асистуюча компанія" № 396 від 20 квітня 2011 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля DEAWOO MATIZ, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження під час ДТП складає 28 636,46 гривен.

Листами від 23 грудня 2010 року за вих. № 14/2-231210/2 та від 22 лютого 2012 року за вих. № 61/2-220212/1 ТДВ "Страхова компанія "Індіго" інформувало ОСОБА_3 про відмову у виплаті страхового відшкодування за даним страховим випадком, посилаючись на те, що у порушення умов договору страхування в момент вчинення ДТП застрахованим автомобілем DEAWOO MATIZ керував ОСОБА_4, стаж керування якого легковим автомобілем даної категорії відповідно до посвідчення водія серії НОМЕР_2, виданого на його ім'я, становив менше одного року.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, ч.1 ст. 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування одна сторона (страхувальник) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 26 Закону України "Про страхування" (далі - Закон) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначаються підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону (ч. 2 ст. 26 Закону).

Пунктом 4 договору страхування визначено, що водієм застрахованого транспортного засобу (DEAWOO MATIZ, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1) є будь-яка особа, що керує ТЗ на законних підставах із стажем керування не менше одного року.

Відповідно до положень п. 8.1.6. договору страхування однією з підстав для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є невиконання страхувальником обов'язків за договором.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, правильно виходив із того, що позивач у порушення умов договору страхування передала управління належним їй автомобілем DEAWOO MATIZ ОСОБА_4, який на момент вчинення ним ДТП (17 жовтня 2010 року) мав стаж керування транспортним засобом даної категорії менше одного року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вищевикладені вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, висновки суду першої інстанції не спростував та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалено згідно із законом, що відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Ухваливши правильне по суті і справедливе рішення, суд першої інстанції помилково послався на Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , поза увагою залишивши те, що між сторонами укладено договір добровільного страхування. Таке посилання підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2013 року скасувати, рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2013 року залишити в силі.

Виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

Ухвала оскарженню не підлягає.