розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", третя особа - ОСОБА_4, про стягнення страхового відшкодування, за зустрічним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування майнової шкоди, за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року,

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути на свою користь з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - ТДВ "СК "Альфа-Гарант") суму страхового відшкодування у розмірі 29 500 грн 16 коп., пеню за несвоєчасну виплату страхової суми у розмірі 535 грн, витрати на правову допомогу у сумі 2 тис. грн та витрати з оплати судового збору у сумі 300 грн 35 коп. Свої вимоги обґрунтовував тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася з вини ОСОБА_6, пошкоджено його автомобіль BMW 520, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 на момент вчинення ДТП була застрахована в ТДВ "СК "Альфа-Гарант", тому позивач звернувся до страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування, проте отримав відмову.

Не погоджуючись із позовом ОСОБА_3, у вересні 2013 року ТДВ "СК "Альфа-Гарант" звернулося до суду з зустрічним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 8 570 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої наданням останнім недостовірних даних про обставини ДТП, що призвело до понесення страховою компанією витрат на указану суму, а також 229 грн 40 коп. судового збору.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ТДВ "СК "Альфа-Гарант" на його користь 29 500 грн 16 коп. страхового відшкодування та 300 грн 35 коп. судового збору; у задоволенні решти вимог позову ОСОБА_3 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТДВ "СК "Альфа-Гарант" відмовлено.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року ухвалено: знищений транспортний засіб - автомобіль BMW520, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, залишити відповідачу ТДВ "СК "Альфа-Гарант".

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції у частині стягнення з ТДВ "СК "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_3 29 500 грн 16 коп. страхового відшкодування змінено, зменшено розмір страхового відшкодування з 29 500 грн 16 коп. до 28 990 грн 16 коп. Крім того скасовано рішення суду першої інстанції у частині стягнення з ТДВ "СК "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_3 300 грн 35 коп. судового збору, ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ТДВ "СК "Альфа-Гарант" на користь держави судовий збір у сумі 300 грн 35 коп. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ТДВ "СК "Альфа-Гарант" просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

У силу вимог ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Проте указаним нормам процесуального закону рішення судів не відповідають, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 липня 2012 року близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_6 на 25 км автодороги Київ - Одеса, керуючи автомобілем "Фіат Дукато", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під час виникнення перешкоди, яку він об'єктивно спроможний був виявити, не обрав в установлених межах безпечну швидкість руху, почав різко гальмувати, що призвело до втрати контролю над керуванням та спричинило створення аварійної ситуації.

Крім того, судами встановлено, що постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а. с. 16).

Внаслідок створення ОСОБА_6 аварійної ситуації ОСОБА_3 був змушений різко змінити швидкість та напрямок руху, що призвело до зіткнення його автомобіля з колесовідбійником.

У результаті цієї ДТП завдано шкоди автомобілю BMW 520, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

На момент настання вищевказаних обставин цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована в ТДВ "СК "Альфа-Гарант", а тому ОСОБА_3 звернувся до страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування, проте отримав відмову у здійсненні такого відшкодування.

Згідно зі звітом від 09 серпня 2012 року № 652, виготовленим на замовлення ТДВ "СК "Альфа-Гарант", вартість матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу BMW 520, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, дорівнює його ринковій вартості і становить 29 500 грн 16 коп.

Так, задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого частково погодився й апеляційний суд, виходив з доведеності указаного позову та наявності передбачених ст. 1166, 1187 ЦК України, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підстав для стягнення зі страхової компанії на користь ОСОБА_3 суми страхового відшкодування, оскільки, як встановив суд на підставі постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області, зазначена подія (створення аварійної ситуації) сталася з вини ОСОБА_6, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ТДВ "СК "Альфа-Гарант".

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони не узгоджуються з наявними у справі доказами, виходячи за наступного.

Так зі змісту постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2012 року у справі № 1008/4690/12 вбачається, що ОСОБА_6 притягнуто до відповідальності внаслідок створення ним аварійної ситуації за ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Зокрема, суд встановив, що своїми діями ОСОБА_6 вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП, а саме: примусив інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Таким чином, суди помилково з'ясували, які обставини встановлені цією постановою в силу вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Разом з тим згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Пункт 1.12 ст. 1 цього Закону містить визначення поняття дорожньо-транспортної пригоди, згідно з яким це - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок

дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В силу вимог ст. 8 Закону України від 07 березня 1996 р. № 85/96-ВР "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі, а також враховуючи зміст страхового полісу.

Відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14 грудня 2011 року № АВ/1396398, на підставі якого ОСОБА_7 застрахував автомобіль "Фіат Дукато", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом) (а. с. 26, 89).

З огляду на вищевикладене, не є безспірними висновки судів першої й апеляційної інстанцій про те, що внаслідок дій ОСОБА_6, який притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП, а саме, за створення аварійної ситуації, спричинено шкоду автомобілю BMW 520, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки судами не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_6, кваліфікованими за ч. 4 ст. 122 КУпАП, та пошкодженням автомобіля, під керуванням ОСОБА_3 При цьому судами залишено поза увагою, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, -кваліфікуються за ст. 124 КУпАП.

Ураховуючи, що суди першої й апеляційної інстанцій на порушення вимог ст. ст. 212- 215, 303, 316 ЦПК України не дотрималися норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі рішення в частині вирішення первісного позову ОСОБА_3 - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Рішення судів у частині вирішення зустрічного позову ТДВ "СК "Альфа-Гарант" до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування майнової шкоди є законними та обґрунтованими, відповідають вимогам ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України, підстави для їх скасування відсутні, тому рішення судів у цій частині слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року у частині вирішення первісного позову ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", третя особа - ОСОБА_4, про стягнення страхового відшкодування скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року у частині вирішення зустрічного позову Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування майнової шкоди залишити без змін.