розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на майно подружжя, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,

У лютому 2012 року позивачі звернулися до суду з указаним позовом, просили визнати житловий будинок АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_6, визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину зазначеного будинку, визнати за ОСОБА_4 право власності на частину будинку в порядку спадкування за законом; визнати видане ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним.

Свої вимоги мотивували тим, що за час перебування ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 подружжям збудовано житловий будинок АДРЕСА_1. Право власності на зазначений будинок було оформлено на ОСОБА_6

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 його дочка ОСОБА_4 прийняла спадщину шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном, однак свідоцтво про право на спадщину 21 травня 2004 року видано сину померлого - ОСОБА_5

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 29 лютого 2012 року позов задоволено.

Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 208,0 кв.м., у складі трьох жилих кімнат площею 78,8 кв.м і кухні, загальною вартістю 61 541 грн.

Поділено житловий будинок АДРЕСА_1 визнано ідеальну частку ОСОБА_3 у вказаному майні у розмірі Ѕ житлового будинку загальною площею такої частки - 104,0 кв.м, жилої площі частки - 39,4 кв.м, її загальною вартістю 30 770 грн 50 коп.

Визнано право спільної часткової власності ОСОБА_3 на Ѕ житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Визнано право спільної часткової власності ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом на ј житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею такої частки 52,0 кв.м, житлової площі даної частки - 19,7 кв.м, загальною вартістю 15 385 грн 25 коп.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 травня 2004 року, видане ОСОБА_5 державним нотаріусом Миколаївської державної нотаріальної контори, яке зареєстровано у реєстрі за № 1224.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2013 року рішення суду першої інстанції у частині визнання права власності за ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом на ј житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею частки 52,0 кв.м, жилою площею частки - 19,7 кв.м., загальною вартістю 15 385 грн 25 коп. скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові у цій частині.

Рішення суду першої інстанції у частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 травня 2004 року, видане ОСОБА_5 державним нотаріусом Миколаївської державної нотаріальної контори, яке зареєстровано у реєстрі за № 1224, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про визнання зазначеного свідоцтва недійсним у Ѕ частині.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 липня 2013 року рішення апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2013 року залишено без змін.

У листопаді 2013 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про перегляд ухвали суду касаційної інстанції від 1 липня 2013 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: ст. ст. 261, 267 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року у справі за позовом про визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя.

За змістом п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 30 вересня 2011 року (v0011740-11) "Про практику застосування статей 353- 360 Цивільного процесуального кодексу України" заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, може бути подана за сукупності таких умов: судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права; справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин; має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції. Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин. Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Постановляючи ухвалу від 11 вересня 2013 року (справа № 6-30143св13), яку надано заявником як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, виходячи із обставин справи та наданих сторонами доказів, погодилась із висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові про визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя із тих підстав, що позивач не довів поважності причин пропуску строку позовної давності.

Постановляючи ухвалу від 1 липня 2013 року, яку просить переглянути заявник, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодилась із висновком апеляційного суду про те, що строк позовної давності ОСОБА_3 не пропущено, оскільки відсутні докази на підтвердження того, що вона довідалась про порушення свого права за межами строку позовної давності.

Таким чином, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 липня 2013 року та 11 вересня 2013 року постановлені у справах за подібних правовідносин, але за різних фактичних обставин справи, із них не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 261, 267 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на майно подружжя, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, за заявою публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 липня 2013 року.