головуючого Гвоздика П.О., суддів: Горелкіної Н.А., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 ОСОБА_8 на рішення Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 30 січня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2013 року,

У березні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що з 03 жовтня 1998 року вона перебувала з ОСОБА_7 у шлюбі, у якому народилася дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. За період шлюбу ними було придбано спортивне судно крейсерсько-перегонову яхту "ЕНІФ", ДНА-115-К, кільова, "3/4т", свідоцтво спортивного вітрильного судна за НОМЕР_1 видане 22 березня 2008 року Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту. У зв'язку з розірванням шлюбу просила здійснити поділ вказаного майна, стягнувши з відповідача на її користь компенсацію Ѕ частини судна у розмірі 10 тис. грн.

У подальшому позивачка уточнила свої вимоги та просила визнати за нею право власності на Ѕ частини зазначеного майна.

ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому зазначав, що яхта "ЕНІФ", ДНА-115-К, кільова, "3/4т", свідоцтво спортивного вітрильного судна за НОМЕР_1 видане 22 березня 2008 року Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту перебуває лише у його користуванні та є неподільним майном, він є професійним яхтсменом та бере участь у спортивних змаганнях, готовий сплатити ОСОБА_6 компенсацію належної частки вартості яхти у розмірі 10 тис. грн, тому просив визнати за ним право власності на спірне майно, припинивши право спільної сумісної власності позивачки у спільному майні.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 30 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2013 року, визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності по Ѕ частини за кожним на спортивне судно крейсерсько-перегонову яхту "ЕНІФ", ДНА-115-К, кільову, "3/4т". У іншій частині зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 ОСОБА_8, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити, зустрічний позов ОСОБА_7 задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

При ухваленні рішень суди керувалися тим, що 03 жовтня 1998 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено шлюб (а.с. 8).

У період шлюбу сторони придбали спортивне судно крейсерсько-перегонову яхту "ЕНІФ", ДНА-115-К, кільова, "3/4т", свідоцтво спортивного вітрильного судна за НОМЕР_1 видане 22 березня 2008 року Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту (а.с. 10).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська

від 22 березня 2012 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано (а.с. 20).

Згідно з ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Шлюбного договору між сторонами не укладено. Домовленостей між сторонами про добровільний поділ майна не досягнуто.

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошої компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) . Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При поділі майна повинно враховуватися, щоб не було заподіяно шкоди його господарському чи іншому призначенню; щоб перерозподіл майна між подружжям був проведений з урахуванням його вартості, необхідності й частки кожного подружжя у спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя з покладанням на нього обовґязку компенсувати другому подружжю його частку грошима у випадку неможливості поділити майно відповідно до часток.

При цьому не суперечитиме закону передання у натурі майна лише одному з подружжя з присудженням другому з подружжя грошової компенсації вартості його частки.

Аналогічну позицію висловив і Пленум Верховного Суду України у постанові від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) у абзаці першому пункту 25. Однією з підстав задоволення позову співвласника про припинення права на частку у іншого співвласника за ч. 1 ст. 365 ЦК України є неподільність речі. Тому у разі недосягнення згоди між подружжям з приводу поділу речей, які є неподільними за своєю природою (ч. 2 ст. 71 СК України, ч. 2 ст. 183 ЦК України), суд не позбавлений можливості присудити одному з подружжя річ у натурі, а другому грошову компенсацію, пославшись за аналогією закону на ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової компенсації. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає у їх спільній частковій власності.

Спірне спільне майно сторін у справі є неподільним.

Відповідач заявив вимоги про визнання за ним права власності на яхту з виплатою позивачці ОСОБА_6 грошової компенсації та вніс на депозитний рахунок суду 10 тис. грн (а.с. 140), що в свою чергу більше, ніж Ѕ частини від вартості спірної яхти відповідно до звіту про незалежну оцінку крейсерсько-перегонової яхти "ЕНІФ", ДНА-115-К, кільова, "3/4т", свідоцтво спортивного вітрильного судна за НОМЕР_1 видане 22 березня 2008 року Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту (а.с. 219242). Цей звіт є чинним і позивачкою не спростовувався.

У зустрічному позові ОСОБА_7 зазначав, що яхта необхідна йому особисто для використання у своїй професійній діяльності (а.с. 114133), він один сумлінно виконував обов'язки власника з утримання яхти, зокрема, неодноразово, за власний рахунок проводив поточний ремонт, купував та здійснював заміну деталей, чим сприяв поліпшенню майна (а.с. 104113).

ОСОБА_6 у заяві про зміну предмета позову не обґрунтувала своєї вимоги щодо визнання за кожним із подружжя право на Ѕ частини яхти.

Також вона не посилалася на те, які фактично користується вказаним майном та має право на керування яхтою.

На зазначене суди уваги не звернули, фактичні обставини не встановили, не застосували закон, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами, тому судові рішення мають бути скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.