Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 січня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гончара В.П.,
суддів Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,
Олійник А.С., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Юз-Вест" до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Міщенков та партнери", ОСОБА_4 про визнання права власності та витребування майна із незаконного володіння, за касаційною скаргою приватного підприємства "Юз-Вест" на ухвалу Ленінського районного суду м. Донецька від 30 травня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 1 липня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2013 року приватне підприємство "Юз-Вест" звернулося до суду з указаним позовом, просило визнати за ним право власності на об'єкти нерухомості, розташовані по АДРЕСА_1, а саме: будівлю механічної майстерні, площею 1 371 кв. м., будівлю складу, площею 134 кв. м.; будівлю контори, площею 72,6 кв. м., будівлю будівельного цеху, площею 486,3 кв. м., недобудову гаражу, площею 202 кв. м., будівлю диспетчерської, площею 104,2 кв. м., будівлю побутовки, площею 300 кв. м.; витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Міщенков та партнери" об'єкти нерухомості: будівлю механічної майстерні, площею 1 371 кв. м., будівлю складу, площею 134 кв. м.; будівлю контори, площею 72,6 кв. м., недобудову гаражу, площею 202 кв. м., будівлю диспетчерської, площею 104,2 кв. м., будівлю побутовки, площею 300 кв. м.; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 будівлю будівельного цеху, площею 486,3 кв. м.
Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що у 2002-2003 роках підприємство купило будівлю механічної майстерні, площею 1 371 кв. м., будівлю складу, площею 134 кв. м.; будівлю контори, площею 72,6 кв. м., будівлю будівельного цеху, площею 486,3 кв. м., недобудову гаражу, площею 202 кв. м., будівлю диспетчерської, площею 104,2 кв. м., будівлю побутовки, площею 300 кв. м., проте реєстрація прав власності на зазначене майно не відбулася.
Рішенням господарського суду Донецької області від 3 листопада 2003 року визнано право власності акціонерного товариства відкритого типу "Донецькметалургремонт" на об'єкти нерухомості.
Під час проведення банкрутства акціонерного товариства відкритого типу "Донецькметалургремонт" об'єкти нерухомості були продані ОСОБА_3, але передача майна не відбулась, оскільки воно знаходилося у позивача.
ОСОБА_3 зареєструвала право власності на майно та внесла його до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Міщенков та партнери".
Будівля будівельного цеху площею 486,3 кв. м. перейшла у власність ОСОБА_4
Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 30 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 1 липня 2013 року, у відкритті провадження відмовлено.
У касаційній скарзі приватне підприємство "Юз-Вест" просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суд першої інстанції з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що предметом спору є договори, укладені між юридичними особами, тому позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а має розглядатись у порядку господарського судочинства.
Із таким висновком повністю погодитися не можна, оскільки його суди дійшли із порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) , вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства
Як встановлено судами, спір стосується майна активів акціонерного товариства відкритого типу "Донецькметалургремонт". Рішенням господарського суду Донецької області від 27 травня 2010 року в позові ОСОБА_3 до акціонерного товариства відкритого типу "Донецькметалургремонт" про встановлення факту укладення між акціонерним товариством відкритого типу "Донецькметалургремонт" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке є предметом спору за позовом приватного підприємства "Юз-Вест", відмовлено ( а.с. 125-126).
Із урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета, підстав позову та суб'єктного складу, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Міщенков та партнери", оскільки у цій частині спір виник між юридичними особами.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач також пред'явив позов до ОСОБА_4, який є керівником товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Міщенков та партнери", ОСОБА_3, як фізичних осіб. Проте позовна заява не містить змісту позовних вимог до ОСОБА_3
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд не мотивував свого висновку у частині позовних вимог до ОСОБА_3 та залишив поза увагою вимоги ст. 121 ЦПК України.
Дійшовши висновку про залишення без змін ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі у частині позовних вимог до ОСОБА_4, апеляційний суд виходив із того, що з доданих до позовної заяви документів не вбачаються правові підстави володіння, (користування) ОСОБА_4 спірним майном.
У позовній заяві приватне підприємство "Юз-Вест" зазначало, що йому невідомо на якій підставі спірне майно перейшло у власність ОСОБА_4, але просило витребувати з його незаконного володіння будівлю цеху площею 486,3 кв. м.
З огляду на викладене, висновок судів, що спір, який виник між сторонами - фізичними особами, має розглядатись господарським судом, є помилковим, оскільки за суб'єктним складом сторін справа у частині позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_3 підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Тому оскаржувані ухвали судів у цій частині підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.
Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Юз-Вест" задовольнити частково.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Донецька від 30 травня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 1 липня 2013 року у частині позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_3 скасувати та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В іншій частині ухвалу Ленінського районного суду м. Донецька від 30 травня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 1 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.П. Гончар Судді: Т.П. Дербенцева С.О. Карпенко А.С. Олійник В.О. Савченко