розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 про визнання права власності на предмет іпотеки,

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Київської області від 11 вересня 2013 року,

У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, який уточнило у процесі розгляду справи, і остаточно просило у рахунок погашення боргу за договором кредиту від 17 серпня 2007 року № 40.29-48/374 в сумі 5 121 000 грн звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на садовий будинок НОМЕР_1 (літера "А") загальною площею 315,80 кв. м, житловою площею 57,90 кв. м та земельну ділянку загальною площею 0,1210 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 17 серпня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту № 40.29-48/374, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 917 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних та кінцевим терміном повернення до 16 серпня 2027 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 17 серпня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 013/456-І, відповідно до умов якого ОСОБА_3 було передано в іпотеку належне їй на праві власності майно, а саме: садовий будинок НОМЕР_1 (літера "А") загальною площею 315,80 кв. м та земельну ділянку загальною площею 0,1210 га, які розташовані у садовому товаристві АДРЕСА_1

Позивач вказав, що позичальник належним чином не виконувала умови договору про надання кредиту, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 8 659 543 грн 36 коп., тому просив звернути стягнення на предмет іпотеки, вартість якого відповідно до звіту ТОВ "Українська оціночна компанія" від 01 грудня 2011 року № 02-12-11 складала 5 121 000 грн, шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на майно.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на садовий будинок НОМЕР_1 (літера "А") загальною площею 315,80 кв. м, житловою площею 57,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за кадастровим номером 3223151000:04:069:0046 загальною площею 0,1210 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором кредиту від 17 серпня 2007 року № 40.29-48/374 в сумі 5 121 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 11 вересня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк", мотивуючи свої доводи порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що позивач як іпотекодержатель має право у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. ст. 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" вимагати застосування обраного ним способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає вимогам чинного законодавства; також апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції не враховано вимоги ст. 39 Закону України "Про іпотеку" та не взято до уваги умови договору іпотеки від 17 серпня 2007 року, якими лише зауважено про загальну можливість визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, а тому вказані умови підпункту 4.5.3 пункту 4.5 іпотечного договору від 17 серпня 2007 року № 013/456-І не можна вважати відповідним застереженням.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 серпня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 укладено договір кредиту № 40.29-48/374, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 917 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 16 серпня 2027 року (а.с. 7-14, т. 1).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 17 серпня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 013/456-І, відповідно до умов якого ОСОБА_3 було передано в іпотеку належне їй на праві власності майно, а саме: садовий будинок НОМЕР_1 (літера "А") загальною площею 315,80 кв. м та земельну ділянку загальною площею 0,1210 га, які розташовані у Садовому товаристві "Дружба" у м. Українка Обухівського району Київської області (а.с. 15-18, т. 1).

Матеріалами справи підтверджується, що на день звернення до суду заборгованість за договором кредиту від 17 серпня 2007 року № 40.29-48/374 складала 8 659 543 грн 36 коп., а вартість предмета іпотеки відповідно до звіту ТОВ "Українська оціночна компанія" від 01 грудня 2011 року № 02-12-11 - 5 121 000 грн.

Згідно уточнених позовних вимог, ПАТ "Укрсоцбанк" просило у рахунок погашення боргу за договором кредиту від 17 серпня 2007 року № 40.29-48/374 в сумі 5 121 000 грн звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на садовий будинок НОМЕР_1 (літера "А") загальною площею 315,80 кв. м, житловою площею 57,90 кв. м, та земельну ділянку загальною площею 0,1210 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 59, 60, т. 1).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 1 та 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 іпотечного договору від 17 серпня 2007 року № 013/456-І визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Отже, з урахуванням вказаних норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке є способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 6-124цс13.

З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду вважає, що, встановивши вищевказані обставини справи, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, оскільки таке право іпотекодержателя передбачено договором іпотеки.

Скасовуючи рішення місцевого суду та встановлюючи нові факти, апеляційний суд, не встановивши жодних порушень норм процесуального права при дослідженні доказів у справі, вдався до переоцінки письмових доказів, які були досліджені місцевим судом з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 11 вересня 2013 року скасувати, а заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 лютого 2013 року залишити в силі.