розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Еско-капітал" до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження", товариства з обмеженою відповідальністю "Тригран", третя особа - публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк", про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2013 року,

У лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Еско-капітал" (далі - ТОВ "Компанія з управління активами "Еско-капітал") звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 14 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Європейський Газовий банк" (далі - ВАТ "Європейський Газовий банк") та товариством з обмеженою відповідальністю "Тригран" (далі - ТОВ "Тригран") було укладено кредитний договір № 23-14052007, відповідно до умов якого, позичальнику було відкрито кредит у вигляді відкличної кредитної лінії в сумі 18 554 506 грн терміном до 10 вересня 2012 року із сплатою процентів в розмірі 20,3%.

На виконання умов вищевказаного кредитного договору банком було перераховано позичальнику кредитні кошти в сумі 18 554 506,00 грн.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 29 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №10-291107, відповідно до якого, останній взяв на себе зобов'язання солідарно разом з вказаним товариством відповідати перед кредитором за своєчасне та повне погашення кредиту та процентів за користування кредитом, плати неустойки та відшкодування збитків згідно з кредитним договором.

В подальшому у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 07 березня 2008 року між банком та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження" (далі - ТОВ "Енергозбереження" було укладено договір поруки № 14-070308, відповідно до умов якого, ТОВ "Енергозбереження" як поручитель ТОВ "Тригран" взяло на себе зобов'язання солідарно разом з вказаним товариством відповідати перед кредитором за своєчасне та повне погашення кредиту та процентів за користування кредитом, оплати неустойки та відшкодування збитків згідно з кредитним договором.

28 квітня 2012 року між банком та ТОВ "Компанія з управління активами "Еско-капітал" було укладено договір відступлення права вимоги по вищевказаному кредитному договору, згідно умов якого ТОВ "Компанія з управління активами "Еско-капітал" набуло всіх прав кредитора по вказаному кредитному договору.

23 липня 2012 року між банком та ТОВ "Компанія з управління активами "Еско-капітал" були укладені договори відступлення права вимоги, відповідно до умов яких, ТОВ "Компанія з управління активами "Еско-капітал" набуло всіх прав кредитора по вищевказаному договору поруки, укладеному між банком та відповідачем ОСОБА_1, а також набуло всіх прав кредитора по договору поруки, укладеному між банком та ТОВ "Енергозбереження".

Посилаючись на те, що ТОВ "Тригран" було порушено взяті на себе зобов'язання згідно вказаного кредитного договору, ТОВ "Компанія з управління активами "Еско-капітал" просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість в розмірі 23 193 132 грн 50 коп.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2013 року, задоволено позовні вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "Еско-капітал". Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ТОВ "Енергозбереження", ТОВ "Тригран" на користь ТОВ "Компанія з управління активами "Еско-капітал" заборгованість за кредитним договором № 23-140507 від 14 травня 2007 року на загальну суму 23 193 132 грн 50 коп. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить змінити ухвалені судові рішення - виключити його із числа боржників із застосуванням положень ст. 559 ЦК України.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах касаційної скарги.

За вимогами ст.ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При вирішенні спору суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Однак, вказані вимоги ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом дотримані не були.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 травня 2007 року між ВАТ "Європейський Газовий банк" та ТОВ "Тригран" було укладено кредитний договір № 23-140507, відповідно до умов якого товариству було відкрито кредит у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі 13 млн. грн терміном до 14 травня 2010 року із сплатою процентів у розмірі 18% річних.

Відповідно до останніх змін внесених до п. 1.1 укладеного кредитного договору від 17 лютого 2011 року, ТОВ "Тригран" було відкрито кредит у вигляді відкличної кредитної лінії в сумі 18 554 506 грн терміном до 10 вересня 2012 року із сплатою процентів в розмірі 20,3% річних.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 29 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 10-291107, згідно якого ОСОБА_1 як поручитель ТОВ "Тригран" взяв на себе зобов'язання солідарно разом з вказаним товариством відповідати перед кредитором за своєчасне та повне погашення кредиту та процентів за користування кредитом.

07 березня 2008 року, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ТОВ "Енергозбереження" було укладено договір поруки № 14-070308, згідно якого ТОВ "Енергозбереження" як поручитель ТОВ "Тригран" взяло на себе зобов'язання солідарно разом з вказаним товариством відповідати перед кредитором за своєчасне та повне погашення кредиту та процентів за користування кредитом, оплати неустойки та відшкодування збитків згідно з кредитним договором.

28 квітня 2012 року між банком та ТОВ "Компанія з управління активами "Еско-капітал" було укладено договір відступлення права вимоги по кредитному договору, згідно умов якого ТОВ "Компанія з управління активами "Еско-капітал" набуло всіх прав кредитора по кредитному договору № 23-140507 від 14 травня 2007 року.

23 липня 2012 року між банком та ТОВ "Компанія з управління активами "Еско-капітал" було укладено договори відступлення права вимоги, згідно умов яких ТОВ "Компанія з управління активами "Еско-капітал" набуло всіх прав кредитора по договорах поруки, укладених між банком і ОСОБА_1 та між банком і ТОВ "Енергозбереження".

ТОВ "Тригран" було порушено зобов'язання, взяті на себе згідно кредитного договору № 23-14052007 від 14 травня 2007 року, внаслідок чого прострочена заборгованість останнього по кредиту складає 18 554 506 грн.

У відповідності із п. 5.4 кредитного договору, кредитор має право у разі недотримання або порушення позичальником умов кредитного договору стягнути з нього штраф в розмірі 25% від суми кредиту, що складає 4 638 626 грн 50 коп.

18 вересня 2012 року позивачем було направлено позичальнику вимогу про негайне повернення заборгованості по кредитному договору та попереджено про можливе звернення до суду для примусового стягнення заборгованості, яка залишена без задоволення.

29 січня 2013 року позивачем було направлено ТОВ "Енерго-збереження" та ОСОБА_1 вимогу про сплату заборгованості по кредитному договору та попереджено про можливе звернення до суду для примусового стягнення заборгованості за кредитним договором, яка також залишена без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "Еско-капітал", виходили з того, що боржник та відповідачі, як поручителі, відповідно до ст.ст. 553, 554 ЦК України повинні відповідати перед кредитором за порушення зобов'язання за кредитним договором.

З такими висновками судів в повні мірі погодитися не можна, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства.

Протягом розгляду справи у суді першої інстанції та в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 посилався на те, що на нього не можна покладати відповідальність за неналежне виконання боржником умов укладеного кредитного договору, оскільки кредитор без погодження з ним як з поручителем здійснив збільшення суми кредитної лінії, відсоткової ставки за користування кредитом та кінцевого строку повернення кредитних коштів, що дає підстави вважати поруку припиненою у відповідності до положень ст. 559 ЦК України.

Зазначені обставини судами перевірено не було. Разом з цим умовами кредитного договору від 14 травня 2007 року, укладеного між ВАТ "Європейський Газовий банк" та ТОВ "Тригран" товариству було відкрито кредит у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі 13 млн. грн терміном до 14 травня 2010 року із сплатою процентів в розмірі 18% річних, у той час як відповідно до змін, внесених до п. 1.1 зазначеного договору, суму кредиту збільшено до 18 554 506 грн., проценти за користування кредитними коштами до 20,3% річних, термін дії кредитного договору до 10 вересня 2012 року.

Чинним законодавством передбачено, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладати на останнього відповідальність за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком (ч. 1 ст. 559 ЦК). Внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору про зміну зобов'язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності як боржника, так і поручителя, є підставою для визнання поруки такою, що припинена.

За змістом ч. 1 ст. 559 ЦК до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки.

При цьому слід зазначити, що обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель, однак зі змісту договору поруки від 29 листопада 2007 року за № 10-291107 та кредитного договору не вбачається можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди. Із встановлених обставин справи також не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності.

Суди на вказане уваги не звернули.

Крім того, судами не наведено розрахунків заборгованості позичальника, не встановлено, виплату яких саме щомісячних платежів він прострочив, не перевірено належним чином розмір кредиту та інших платежів, що підлягають сплаті останнім, розмір штрафу, пені, співмірності її нарахування відносно основної суми кредиту.

Отже, оскільки судом першої інстанції не встановлено фактичних обставин справи, а суд апеляційної інстанції вказаних порушень не виправив, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 338, 342, 343, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2013 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.