розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Публічне акціонерне товариство "Альфа-банк", про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 09 квітня 2013 року,

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просила визнати за нею право власності на ѕ частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та ѕ частини земельної ділянки, на якій розташований вказаний будинок.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що з 23 жовтня 1993 року по 23 грудня 2011 року вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. На підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 08 липня 2005 року № Г-01356 ОСОБА_2 на праві приватної власності належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також земельна ділянка площею 0,0400 га, на якій розташований вказаний будинок. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Оскільки спірний будинок та земельна ділянка були набуті сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_1, посилаючись на ст. ст. 60, 68, 70, 71 СК України, просила суд позов задовольнити, поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за нею право власності на його частку.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 09 квітня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поділено спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виділивши у власність ОСОБА_1 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а та 1/2 частини земельної ділянки, на якій розташований вказаний житловий будинок.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у разі задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 право власності на частку нерухомого майна, що належить їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, буде порушено права банку, оскільки вказане майно передано в іпотеку на забезпечення виконання кредитних зобов'язань.

Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції, та частково задовольнивши позов, виходив із того, що поділ спільного майна подружжя шляхом визнання права власності на нього не порушує умов іпотечного договору, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним.

Проте з таким висновком апеляційного суду не можна повністю погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23 жовтня 1993 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб (а. с. 5), який 23 грудня 2011 року було розірвано (а. с. 8). За час перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей - син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6), та дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 7).

Крім того, сторони за час перебування у шлюбі набули наступне майно: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який на підставі свідоцтва про право власності від 08 липня 2005 року № Г-01356 на праві приватної власності належав ОСОБА_2 (а. с.14), та земельну ділянку площею 0,0400 га, що розташована за тією ж адресою та на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НА № 569516 також належала ОСОБА_2 ( а. с. 15).

16 січня 2007 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 800000022, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 559 тис. доларів США (а. с. 65-70).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 16 січня 2007 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 800000022-И, згідно з яким ОСОБА_2 передав в іпотеку будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,0400 га, на якій розташований житловий будинок (а. с. 23).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з протоколом № 1412562-1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна від 15 березня 2013 року житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,0400 га, розташовану за тією ж адресою, було продано на прилюдних торгах ОСОБА_6 (а. с. 193).

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11 (v0011700-07) до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Таким чином, апеляційний суд не звернув уваги на те, що спірне майно, зокрема, будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 0, 0400 га вибули із спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214 ЦПК України на зазначене уваги не звернув; не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, ухвалив рішення, що не відповідає вимогам закону.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2013 року касаційні скарги ОСОБА_6 та ПАТ "Альфа-банк" відхилено. Рішення апеляційного суду Львівської області від 09 квітня 2013 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 348 ЦПК України залежно від обґрунтованості зазначеної в частині першій цієї статті скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює рішення відповідно до ст. ст. 345, 346 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або рішення суду касаційної інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 348 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 09 квітня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2013 року скасувати.