головуючого Ситнік О.М., суддів: Дем'яносова М.В.,Євтушенко О.І., Євграфової Є.П.,Касьяна О.П.,розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування,

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що після смерті сина у квітні 2008 року, який був її єдиним годувальником, сусідка ОСОБА_7 запропонувала свою допомогу у догляді за нею як інвалідом І групи по зору, за умови передачі у власність належної їй квартири. Укладаючи 14 серпня 2008 року договір дарування квартири на користь відповідача, вона помилялася щодо правової природи правочину, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання. Крім того, указаний договір укладено під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, а саме: смерть сина, крайня нужденність та різке погіршення стану здоров'я.

Просила поновити їй строк звернення до суду із позовом, визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 14 серпня 2008 року на користь ОСОБА_7, визнати право власності на вказану квартиру та стягнути з відповідача завдану їй моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 5 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 березня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 14 серпня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Визнано за ОСОБА_6 право власності на вказану квартиру. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У іншій частині позову відмовлено.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 березня 2013 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року, подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. 233 ЦК України.

Заявник просив поновити строк на звернення до суду.

Згідно частин 1, 3 ст. 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. У разі пропущення встановленого строку, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву пpo перегляд судового рішення, може поновити цей строк.

Зі змісту заяви вибачається, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними, а тому вказаний строк має бути поновлений.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить:

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року, постановлену за результатами розгляду справи за позовом про визнання договору дарування недійсним.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у рішенні від 11 вересня 2013 року, яке просить переглянути заявник, керувався тим, що договори дарування належать до безоплатних правочинів, за їх умовами обдаровані не мають перед дарувальником будь-яких зобов'язань матеріального характеру, тому такі договори не може бути визнано недійсними на підставі ст. 233 ЦК України.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 12 вересня 2012 року вказував, що враховуючи особистий та майновий стан ОСОБА_8 та стан здоров'я його дружини ОСОБА_9, суди прийшли до обґрунтованого висновку про те, що хвороба дружини позивача та крайня нужденність примусила його укласти договір дарування належної йому частини квартири на вкрай невигідних умовах.

Згідно із п. 6 Постанови під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Із огляду на те, що наведені заявником доводи містять ознаки, які згідно з вимогами ст. 355 ЦПК України є підставою для перегляду судових рішень, а саме: неоднакове застосовування положень ст. 233 ЦК України, тому вказану справу необхідно допустити до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів

Клопотання ОСОБА_6 задовольнити. Поновити ОСОБА_6 строк на звернення до суду з заявою про перегляд Верховним Судом України рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року.

Справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування, за заявою ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року допустити до провадження Верховного Суду України.

Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї матеріалами надіслати до Верховного Суду України протягом п'яти днів.