Позивач посилався на те, що між ним та ОСОБА_8 були укладені наступні договори позики: договір позики від 18 листопада 2003 року на суму 450 тис. дол. США; договір позики від 03 червня 2004 року на суму 350 тис. дол. США; договір позики від 25 травня 2006 року на суму 300 тис. дол. США; договір позики від 03 жовтня 2006 року на суму 300 тис. дол. США; договір позики від 22 липня 2008 року на суму 300 тис. дол. США; договір позики від 16 квітня 2009 року на суму 455 тис. дол. США; договір позики від 25 травня 2010 року на суму 350 тис. дол. США. Загальна сума коштів, переданих ним ОСОБА_8, становить 2 млн 505 тис. дол. США. Однак ОСОБА_8 позику не повернув.

Вказував на те, що 30 травня 2010 року ОСОБА_8 було написане письмове зобов'язання, згідно з яким він визнав свій борг перед ОСОБА_3 у сумі 2 млн 505 тис. дол. США та у разі неповернення позики ОСОБА_8 зобов'язався відчужити на його користь нерухоме майно, згідно з переліком, що наведений у вказаному документі.

Зазначав, що у жовтні 2010 року він дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, не виконавши своїх боргових зобов'язань. Після смерті ОСОБА_8 його спадкоємцем був його рідний брат - ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, не встигнувши прийняти спадщину. Спадкоємцями ОСОБА_9 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у зв'язку з чим останні залучені до справи в якості співвідповідачів. Позивач зазначав, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 1281 ЦК України, йому належить право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину.

Враховуючи вказане, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість шляхом накладення стягнення на наступне нерухоме майно: земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 0,0307 га; квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 60,6 кв. м; нежитлові приміщення у корпусі під літ. "Б-2" № № 4, 5, 6, 7, 8, 39, 41, 43, 45, 48, загальною площею 163,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5; приміщення складу № 2 загальною площею 126,1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5; приміщення складу пакетів (допоміжне) під літ. "Л-1" площею 59,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5; нежитлові приміщення 1/121,9; 2/12,5 кв. м у корпусі під літ. Б-2; 9/2,7; 10/10,5; 11/6,9; 12/19,3; 51/10,0; 52/2,8; 53/80,2; 54/20,0 кв. м у корпусі під літ. "Г-2", що розташовані за адресою: АДРЕСА_5; приміщення № 13 у корпусі № 27 під літ. "Г-2" площею 20,6 кв. м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_5; будівлю компресорної під літ. "К-1" площею 64,5 кв. м; склад пакетів під літ. "Л-1" площею 198,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_5; приміщення у корпусі під літ. "Б-2" № 3, № 38, № 40, № 46, № 47, загальною площею 39,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5; будівля під літ. "Д-2" загальною площею 1749,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_6; будівля під літ. "З-2" загальною площею 867,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_7; складські приміщення корпусу № 5-Б, які розташовані за адресою: АДРЕСА_8, площею 805,6 кв. м; приміщення складу № 6-Б, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_9, площею 774,2 кв. м; квартиру АДРЕСА_2.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 березня 2013 року позов задоволено. Звернуто стягнення на майно за зобов'язаннями боржника шляхом передачі у власність ОСОБА_3 наступне нерухоме майно: земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 0,0307 га; квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 60,6 кв. м; нежитлові приміщення в корпусі під літ. "Б-2" № № 4, 5, 6, 7, 8, 39, 41, 43, 45, 48, загальною площею 163,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5; приміщення складу № 2, загальною площею 126,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5; приміщення складу пакетів (допоміжне) під літ. "Л-1", загальною площею 59,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5; нежитлові приміщення 1/121,9; 2/12,5 кв. м, в корпусі під літ. "Б-2"; 9/2,7; 10/10,5; 11/6,9; 12/19,3; 51/10,0; 52/2,8; 53/80,2; 54/20,0 кв. м, в корпусі під літ. "Г-2" за адресою: АДРЕСА_5; приміщення № 13 в корпусі № 27 під літ. "Г-2", площею 20,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_5; будівля компресорної під літ. "К-1", площею 64,5 кв. м та склад пакетів під літ. "Л-1", площею 198,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5; приміщення в корпусі під літ. "Б-2" № 3; № 38; № 40; № 46; № 47, загальною площею 39,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5; будівля під літ. "Д-2" загальною площею 1749,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_6; будівля під літ. "З-2", загальною площею 867,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_7; квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 52 кв. м; складські приміщення корпусу № 5-Б, які розташовані за адресою: АДРЕСА_8, площею 805,6 кв. м; приміщення складу № 6-Б, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_9, загальною площею 774,2 кв. м; квартиру АДРЕСА_2.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на наступне нерухоме майно: земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 0,0307 га; квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 60,6 кв. м; нежитлові приміщення у корпусі під літ. "Б-2" № № 4, 5,6, 7, 8, 39, 41, 43, 45, 48, загальною площею 163,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5; приміщення складу № 2, загальною площею 126,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5; приміщення складу пакетів (допоміжне) під літ. "Л-1", загальною площею 59,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5; нежитлові приміщення 1/121,9; 2/12,5 кв. м, в корпусі під літ. "Б-2"; 9/2,7; 10/10,5; 11/6,9; 12/19,3; 51/10,0; 52/2,8; 53/80,2; 54/20,0 кв. м в корпусі під літ. "Г-2", за адресою: АДРЕСА_5; приміщення № 13 в корпусі № 27 під літ. "Г-2", площею 20,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5; будівля компресорної під літ. "К-1", площею 64,5 кв. м та склад пакетів під літ. "Л-1", площею 198,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5; приміщення в корпусі під літ. "Б-2" № 3; № 38; № 40; № 46; № 47, загальною площею 39,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5; будівля під літ. "Д-2" загальною площею 1749,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6; будівля під літ. "З-2", загальною площею 867,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_7; квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 52,0 кв. м; складські приміщення корпусу № 5-Б, які розташовані за адресою: АДРЕСА_8, площею 805,6 кв. м; приміщення складу № 6-Б, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_9, загальною площею 774,2 кв. м; квартиру АДРЕСА_2.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 28 серпня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 були укладені наступні договори позики: договір позики від 18 листопада 2003 року на суму 450 тис. дол. США; договір позики від 03 червня 2004 року на суму 350 тис. дол. США: договір позики від 25 травня 2006 року на суму 300 тис. дол. США; договір позики від 03 жовтня 2006 року на суму 300 тис. дол. США; договір позики від 22 липня 2008 року на суму 300 тис. США; договір позики від 16 квітня 2009 року на суму 455 тис. дол. США; договір позики від 25 травня 2010 року на суму 350 тис. дол. США.

Відповідно до розписок, наданих ОСОБА_8, останній мав погасити заборгованість у наступні терміни: за договором позики від 18 листопада 2003 року - до 18 листопада 2008 року; за договором позики від 03 червня 2004 року - до 03 червня 2009 року; за договором позики від 25 травня 2006 року - до 25 травня 2010 року; за договором позики від 03 жовтня 2006 року - до 03 жовтня 2009 року; за договором позики від 22 липня 2008 року - до 22 липня 2010 року; за договором позики від 16 квітня 2009 року - до 16 квітня 2011 року; за договором позики від 25 травня 2010 року - до 25 серпня 2010 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язань за договорами позики ОСОБА_8 30 травня 2010 року зобов'язався відчужити на користь позивача наступне нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_4, загальною площею 86,6 кв. м; земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 0,0307 га; квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 60,6 кв. м; приміщення офісу загальною площею 175,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_10; нежитлові приміщення в корпусі під літ. "Б-2" № № 4, 5, 6, 7, 8, 39, 41, 43, 45, 48, загальною площею 163,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5; приміщення складу № 2 загальною площею 126,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_5; приміщення складу пакетів (допоміжне) під літ. "Л-1" площею 59,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_5; нежитлові приміщення 1/121,9; 2/12,5 кв. м в корпусі під літ. "Б-2"; 9/2,7; 10/10,5; 11/6,9; 12/19,3; 51/10,0; 52/2,8; 53/80,2; 54/20,0 кв. м в корпусі під літ. "Г-2" за адресою: АДРЕСА_5; приміщення № 13 в корпусі № 27 під літ. "Г-2", площею 20,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_5; будівлю компресорної під літ. "К-1" площею 64,5 кв. м; склад пакетів під літ. "Л-1" площею 198,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_5; приміщення в корпусі під літ. "Б-2" № 3; № 38; № 40; № 46; № 47, загальною площею 39,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5; будівля під літ. "Д-2" загальною площею 1749,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_6; будівлю літ. "З-2" загальною площею 867,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_7; квартира АДРЕСА_3, загальною площею 52,0 кв. м; складські приміщення корпусу № 5-Б, які розташовані за адресою: АДРЕСА_8 площею 805,6 кв. м; приміщення складу № 6-Б, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_9, площею 774,2 кв. м; нежитлові приміщення літ. "А-1" № № 1-5; 22 загальною площею 407,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_8; нежитлові приміщення в корпусі "2-Б" загальною площею 185,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_8; нежитлові приміщення № № 1-12 літ. "Б-1" загальною площею 521,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_8; нежитлові приміщення 20, 21 під літ. "Б-1" загальною площею 51,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_8; квартира АДРЕСА_11; місце зберігання індивідуального автотранспорту загальною площею 16,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_11; місце зберігання індивідуального автотранспорту загальною площею 17,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_11; офісно-складська будівля під літ. "А-2" загальною площею 1663,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_9; квартира АДРЕСА_2; нежитлові приміщення корпусів № 9 та № 10, загальною площею 543,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_12.

Також встановлено, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04 серпня 2010 року. Після смерті ОСОБА_8, спадкоємцем за законом став його рідний брат - ОСОБА_9, який у встановлений законом термін подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, не встигнувши оформити своє право на спадщину після смерті ОСОБА_8

Спадкоємцями ОСОБА_9 за законом є ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Задовольняючи позов про звернення стягнення на майно боржника шляхом передачі у власність позивача 30 об'єктів нерухомості та визнання за ним права власності на це майно, суд першої інстанції виходив з факту доведеності непогашеного боргу ОСОБА_8 перед ОСОБА_3 на підставі договорів позики від 18 листопада 2003 року, 03 червня 2004 року, 25 травня 2006 року, 03 жовтня 2006 року, 22 липня 2008 року, 16 квітня 2009 року, 25 травня 2010 року на загальну суму 2 505 000 дол. США та невиконаного письмового зобов'язання ОСОБА_8 відчужити на користь позивача нерухоме майно згідно з переліком в разі неповернення позики. Суд також зазначив, що вартість переданого майна не перевищує розміру позики та вартості успадкованого майна.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що за відсутності оригіналу боргового документа, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичальником) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 59 ЦПК України та абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦПК України, факт виконання умов договору позики повинен бути підтверджений письмовими або іншими доказами, крім пояснень сторін та показань свідків.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оригінали зазначених договорів позики були вилучені працівниками міліції при обшуку 02 липня 2011 року у ОСОБА_9 - брата боржника ОСОБА_8 та його спадкоємця, за місцем проживання по АДРЕСА_13, що зафіксовано у протоколі обшуку (а.с. 50-51, т. 2), та надалі були втрачені після проведення експертизи.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що наявність оригіналів боргових зобов'язань у боржника згідно з ч. 2 ст. 545 ЦК України може свідчити про виконання ним своїх зобов'язань перед кредитором.

Крім того, обраний позивачем ОСОБА_3 спосіб захисту права шляхом звернення стягнення на майно боржника шляхом передачі у власність нерухомого майна чинним законодавством України передбачено лише для майна, яке перебуває у заставі.

Виходячи із змісту письмового зобов'язання ОСОБА_8 від 30 травня 2010 року, відчуження нерухомого майна на забезпечення виконання зобов'язання, за своєю суттю є правочином, оскільки спрямоване на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків щодо нерухомого майна, який підлягав нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення, такий договір є нікчемним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що зазначене письмове зобов'язання ОСОБА_8 від 30 травня 2010 року є нікчемним і не створює жодних прав та обов'язків для сторін.

З урахуванням вказаних норм, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.