головуючого Ткачука О.С., суддів: Гримич М.К., Остапчука Д.О., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "БТА Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "БТА Банк" на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року,

У квітні 2013 року ПАТ "БТА Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивував тим, що 03 грудня 2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір про надання грошових коштів на споживчі цілі у сумі 55000 грн на строк користування до 03 червня 2010 року, зі сплатою за користування кредитом 20,5% річних. В забезпечення кредитних зобов'язань між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання взяла на себе зобов'язання перед позивачем відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_3 У зв'язку з невиконанням узятих зобов'язань за кредитним договором рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2010 року на користь позивача з відповідачів стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 43 008 грн 30 коп.

У зв'язку з тим, що відповідачі не виконали зобов'язання за кредитним договором та за рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2010 року, позивач просив суд стягнути з відповідачів прострочену заборгованість зі сплатою процентів в розмірі 16456 грн 10 коп., пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту, та відсотки у розмірі 23059 грн 14 коп. та інфляційні збитки на суму 408 грн 78 коп. та 3% річних від простроченої суми, які становлять 552 грн 78 коп., а також судові витрати у справі.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року, позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства "БТА Банк" суму інфляційних витрат за несвоєчасне погашення відсотків - 408 грн 78 коп. та 3 % річних від простроченої суми, що складають 552 грн 78 коп., а всього 961 грн 56 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "БТА Банк" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення простроченої заборгованості за сплатою процентів в розмірі 16456 грн 10 коп., та пені нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків у розмірі 23059 грн 14 коп., суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що сказані суми були нараховані після закінчення строку дії кредитного договору.

Проте, погодитися з такими висновками судів не можна.

Судами встановлено, що 03.12.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір про надання грошових коштів у сумі 55000 грн на строк користування до 03 червня 2010 року, зі сплатою за користування кредитом 20,5 % річних.

У забезпечення кредитних зобов'язань між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель взяла на себе зобов'язання перед позивачем відповідати солідарно за зобов'язаннями ОСОБА_3

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2010 року позовні вимоги ПАТ "БТА Банк" задоволено. Стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором від 03 грудня 2007 року в сумі 43008 грн 30 коп. та судові витрати.

Зазначене рішення набрало чинності, але відповідачами не виконано. Термін дії кредитного договору закінчився 03 червня 2010 року.

Згідно п.11.2 договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У пункті 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) судам роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з п.11.2 кредитного договору, укладеного між сторонами, останній діє до повного виконання позичальником кредитних зобов'язань і дата закінчення кредитного договору визначена сторонами як кінцева дата повернення кредиту.

Відповідно до змісту ст.ст. 599, 600, 601, 604- 609 ЦК України за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій залишили вищевказані норми ЦК України (435-15) поза увагою.

Таким чином, судами обох інстанцій при розгляді позовних вимог не повно з'ясовані обставини справи і не надано їм належної оцінки, за таких обставин рішення судів підлягають скасуванню з підстав, передбачених 338 ЦПК України (1618-15) , з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "БТА Банк" задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.