розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим, за касаційними скаргами ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 травня 2013 року та ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2013 року й рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 травня 2013 року,

У червні 2010 року публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (далі - ПАТ "Креді Агріколь Банк") звернулося до суду з позовом, який згодом уточнило, до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_4 належним чином не виконує взятих на себе за кредитним договором від 8 червня 2007 року зобов'язань щодо своєчасного погашення кредиту, унаслідок чого утворилася кредитна заборгованість у розмірі 284 951 грн. 09 коп., яка підлягає стягненню в солідарному порядку як з божника так і з поручителя ОСОБА_5, яка згідно з договором поруки від 8 червня 2007 року поручилася перед кредитором боржника за виконання ним взятих за договором зобов'язань.

У грудні 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Креді Агріколь Банк" про визнання договору поруки припиненим.

Позовні вимоги мотивувала тим, що банком було пропущено визначений законодавством строк для звернення з вимогою про повернення кредиту до поручителя.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2013 року позов ПАТ "Креді Агріколь Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 282 533 грн. 19 коп., вирішено питання про судові витрати. Ухвалено розстрочити виконання судового рішення строком на 113 місяців зі сплатою 2 500 грн. щомісячно, а в останній місяць -

2 553 грн. 19 коп., з правом дострокового погашення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано припиненим договір поруки, укладений 8 червня 2007 року між АТ "Індустріально-експортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк", та ОСОБА_5

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 21 травня

2013 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2013 року в частині відмови в солідарному стягненні кредитної заборгованості з боржника та поручителя, в частині задоволення вимог про визнання договору поруки припиненим та розстрочення виконання судового рішення скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" кредитну заборгованість у розмірі 282 553 грн.

19 коп. Вирішено питання про судові витрати.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 та клопотання ОСОБА_4 про розстрочку виконання судового рішення відмовлено.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 травня 2013 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2013 року, яке було помилково скасовано.

ОСОБА_5 у поданій касаційній скарзі просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2013 року й рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 травня 2013 року скасувати та залишити позовну заяву банку без розгляду, мотивуючи свою вимоги порушенням судами норм матеріального й процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судом установлено, що 8 червня 2007 року між АТ "Індустріально-експортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 499/700922, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 30 000 доларів США й зобов'язався повернути його у строк до 7 червня 2017 року згідно з графіком повернення кредиту.

Того ж дня між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, за умовами якого остання поручилася нести у повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту.

ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого утворилася кредитна заборгованість.

26 лютого 2010 року банком було направлено вимогу позичальнику та поручителю про погашення вказаної заборгованості, яку останні отримали 10 березня 2010 року (т. 1, а.с. 22-24).

Проте вимога кредитора відповідачами виконана не була, у зв'язку з чим ПАТ "Креді Агріколь Банк" 1 червня 2010 року звернулося до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Зі змісту договору поруки вбачається, що строк її припинення не встановлено, тому згідно з вимогами вищевказаних норм матеріального права, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, підставою для припинення договору поруки є недотримання кредитором строку звернення до суду з вимогами до поручителя.

Як роз'яснено у п. 24 постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року (v0005740-12) , відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Встановивши усі необхідні для вирішення справи обставини, оцінивши надані сторонами докази в сукупності, проаналізувавши норми ст. ст. 553, 554, 559 ЦК України, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що кредитна заборгованість, яка виникла з вини відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню в солідарному порядку з боржника та поручителя та про відсутність правових підстав для припинення договору поруки, оскільки ПАТ "Креді Агріколь Банк" у межах встановленого законом шестимісячного строку з моменту пред'явлення вимоги позичальнику та поручителю про дострокове виконання зобов'язання, звернулося до суду з даним позовом.

Також є правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності виняткових обставин, які відповідно до вимог ст. ст. 217, 373 ЦК України та ст. 36 "Про виконавче провадження" можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційних скарг та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги.

При цьому судом апеляційної інстанції було дотримано вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

Наведені у скаргах доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ