Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Мартинюка В.І., Наумчука М.І., -розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10 та ОСОБА_11, третя особа: Гостомельська селищна рада Київської області, про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, за касаційними скаргами ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 червня 2013 року,

У липні 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_10 та ОСОБА_11, третя особа: Гостомельська селищна рада Київської області, про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки. Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що їх права як співвласників будинку за АДРЕСА_1 порушуються виданими відповідачам оспорюваними державними актами про право власності на землю, в зв'язку з визнанням нечинним п. 1, - п. п. 1.1., 1.2., 4, 5 вищезгаданого рішення Гостомельської селищної ради Київської області № 339-21-XXIV від 25 вересня 2003 року, на підставі яких відповідачами здійснювалася приватизація. Позивачі просили визнати недійсними державний акт за № 1352 від 19 листопада 2003 року про право власності гр. ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 0,1323 га (0,0750 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0573 га для ведення особистого селянського господарства), що розміщена за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт про право власності ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 0,1282 га (0,0750 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0355 га для ведення особистого селянського господарства), що розміщена за зазначеною адресою; припинити право власності відповідачів на спірні земельні ділянки.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 лютого 2013 року в задоволені позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 червня 2013 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволено частково. Визнано недійсним державний акт на право власності на землю серії РЗ № 282321 від 19 листопада 2003 року, виданого Гостомельською селищною радою Київської області ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 0,1323 га, (0,0750 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0573 га для ведення особистого селянського господарства), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнано недійсним державний акт на право власності на землю серії РЗ № 282315 від 19 листопада 2003 року, виданий ОСОБА_10 Гостомельською селищною радою Київської області на земельну ділянку площею 0,1285 га (0,0750 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, та 0,0355 га для ведення особистого селянського господарства), що розміщена за вказаною адресою. В частині позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_11, ОСОБА_10 на спірні земельні ділянки відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_ 11 просить судове рішення (v0011700-76) апеляційної інстанції скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_10 просить судове рішення апеляційної інстанції скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачами пропущений строк позовної давності для звернення із вказаними позовними вимогами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивачам про порушене право, зокрема, про наявність оспорюваних державних актів стало відомо 29 грудня 2011 року, а отже строк позовної давності не сплинув.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 28 листопада 2002 року за №110-10-ХХIV було надано у власність співвласникам житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,2210 га, з яких: 0,0750 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0355 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_12; 0,0750 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0355 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_11; затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про порядок користування земельною ділянкою; загальна площа земельної ділянки в користуванні ОСОБА_13 становить 0,1100 га (згідно рішення Ірпінського міськвиконкому № 557 від 25 листопада 1985 року), з них: 0,1049 га у власності для будівництва та обслуговування житлового будинку господарчих будівель і споруд в АДРЕСА_3 та 0,0051 га в оренді для обслуговування старої частини будинку в АДРЕСА_1 до виконання рішення Ірпінського міськвиконкому № 557 від 25 листопада 1985 року; зобов'язано ОСОБА_13 укласти договір оренди земельної ділянки з Гостомельською селищною радою в місячний строк; зобов'язано ОСОБА_11 не чинити перешкод та дозволяти користуватися існуючим проїздом, що розташований вздовж земельної ділянки ОСОБА_11 шириною 3,5 м на відстані 2,0 м від сусіднього паркану домоволодіння АДРЕСА_2, а перед гаражем проїзд продовжується вправо до ділянки ОСОБА_13; ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13 державні акти на право приватної власності на землю вирішено отримати в установленому законодавством порядку з уточненням площі земельних ділянок та меж при виготовленні державного акта; зобов'язано землевпорядні органи встановити межові знаки в місячний термін за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_3 (а.с.11.).

25 вересня 2003 року Гостомельською селищною радою було прийняте рішення за № 339-21-XXIV, згідно якого земельну ділянку площею 0,1323 га (0,0750 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0573 га для ведення особистого селянського господарства) розміщену за адресою: АДРЕСА_1, передано у приватну власність ОСОБА_11, а земельну ділянку площею 0,1282 га (0,0750 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0355 га для ведення особистого селянського господарства) розміщену за адресою: АДРЕСА_1, передано у приватну власність ОСОБА_10

Ірпінське регіональне земельно-кадастрове бюро зобов'язано виготовити державні акти на земельні ділянки по АДРЕСА_1, АДРЕСА_3 відповідно до даного рішення (а.с.10).

Відповідачами отримано Державні акти на право приватної власності на земельні ділянки у встановленому законом порядку, а саме: ОСОБА_11 - 19 листопада 2003 року, а ОСОБА_10 - 30 жовтня 2003 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_7 зверталася з заявою до Гостомельської селищної ради Київської області, щодо встановлення огорожі співвласником будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_11, та отримала відповідь від 29 грудня 2011 року про те, що останній має державний акт на право приватної власності на землю, який є дійсним. (а.с.9).

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 05 січня 2006 року, визнано нечинними рішення Гостомельської селищної ради Київської області № 339-21-ХХIV від 25 вересня 2003 року та № 184-14-ХХІV від 27 лютого 2003 року в частині зобов'язання ОСОБА_11 не чинити ОСОБА_13 перешкоди в користуванні проїздом та передачі останньому в оренду 103 кв. м землі та визнано нечинними п.1, п. п. 1.1., 1.2, 4, 5 рішення Гостомельської селищної ради Київської області № 339-21-ХХІV від 25 вересня 2003 року (а.с.13-15).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 частини 1 ст. 268 ЦК України визначено, що позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Із роз'яснень викладених у абзаці 3 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що позивачам про їх порушене право з боку відповідачів стало відомо лише 29 грудня 2011 року, в той час як зазначений висновок апеляційного суду спростовується матеріалами справи, зокрема, наявними судовими рішеннями у справах про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, визнання рішень Гостомельської селищної ради Київської області недійсними, де сторонами у спорі були в тому числі і позивачі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд зазначив лише щодо передчасності висновків суду першої інстанції при застосуванні строків позовної давності, не визначившись належним чином з характером спірних правовідносин, не надавши оцінку наявним у справі доказам, вирішуючи спір по суті позовних вимог, зазначаючи, зокрема, що у власності відповідачів на даний час знаходяться земельні ділянки тієї площі, якими вони не мають право користуватись і володіти, послався на визнання нечинними окремих пунктів рішення Гостомельської селищної ради Київської області, не обґрунтувавши такий висновок жодним чином та не навів на підтвердження такого висновку жодних доказів.

За вказаних обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України, суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Не може залишатись в силі й рішення суду першої інстанції, оскільки в порушення вимог ст. 212- 215 ЦПК України, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності, залишив поза увагою роз'яснення, викладені у абзаці 3 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , зокрема, що застосування позовної давності заявленої стороною у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення, можливо тоді, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього, тобто тоді коли вказані вимоги підлягають до задоволення, не перевіривши обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за спливом строку позовної давності, суд першої інстанції на зазначені норми уваги не звернув та не з'ясував чи підлягали позовні вимоги по суті задоволенню.

За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_11 та ОСОБА_10 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 лютого 2013 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 червня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.