Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.

суддів: Висоцької В.С., Савченко В.О.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія "Оранта", Автомобільного господарства Будівельного управління Державного управління справами, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 2 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 2 липня 2013 року,

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія "Оранта" (далі - ВАТ НАСК "Оранта"), Автомобільного господарства Будівельного управління Державного управління справами (далі - Автогосподарство), ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позов мотивовано тим, що 9 серпня 2011 року мало місце ДТП за участю автомобіля марки "МАЗ", який належить Автогосподарству, під керуванням ОСОБА_4 з автомобілем марки "Mitsubishi Lancer" під його керуванням, після чого він здійснив зіткнення з автомобілем марки "Volkswagen" державний номерний знак НОМЕР_1. Внаслідок ДТП вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_4, цивільна відповідальність якого застрахована у ВАТ НАСК "Оранта".

Зазначав, що він, як потерпіла особа, звернувся до ВАТ НАСК "Оранта" про виплату страхового відшкодування і йому було виплачено 3 086, 35 грн, однак він не погоджується з виплаченою сумою, оскільки вартість матеріального збитку значно вища.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 2 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 2 липня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, тому йому відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що становить 3 086,35 грн.

Проте повністю з таким висновком погодитись не можна.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 9 серпня 2011 року о 14 годині по проспекту Правди в м. Києві ОСОБА_4, керуючи автомобілем "МАЗ", державний номерний знак НОМЕР_2, який належить Автогосподарству, не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Mitsubishi Lancer" під керуванням позивача, після чого останній некеровано здійснив зіткнення з автомобілем марки "Volkswagen" державний номерний знак НОМЕР_1.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 23 вересня 2011 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення (а.с. 10 т.1).

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23 травня 2011 року цивільно-правова відповідальність Автогосподарства, як власника автомобіля марки "МАЗ", була застрахована ВАТ НАСК "Оранта" в межах ліміту за страховим полісом 50 000 грн.

11 серпня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до ВАТ НАСК "Оранта" з заявою про страхове відшкодування (а.с. 36-37 т.1).

Відповідно до страхового акту від 1 грудня 2011 року ВАТ НАСК "Оранта" прийнято рішення про виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування в розмірі 3 086,35 грн.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі. У ч. 2 цієї статті зазначається, що збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

7 листопада 2011 року спеціалістами ВАТ НАСК "Оранта" було складено авто-товарознавче дослідження про визначення матеріального збитку завданого власнику пошкодженого транспортного засобу позивача, згідно якого ринкова вартість становить 84 286,35 грн, а вартість відновлювального ремонту - 88 302,25 грн.

Відповідно до проведеного маркетингового дослідження від 9 листопада 2011 року, вартість пошкодженого автомобіля складає 81 200 грн.

Згідно ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції, яка діяла на момент виниклих правовідносин транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що ремонт автомобіля ОСОБА_3 після ДТП є економічно необґрунтованим, оскільки він перевищує його ринкову вартість до аварії.

Проте позивач заперечував проти визнання його транспортного засобу фізично знищеним внаслідок ДТП, провів ремонт автомобіля, про що на підтвердження розміру завданого матеріального збитку надав звіти та акти виконаних робіт. Згідно акту проведених робіт від 27 грудня 2011 року, загальна вартість таких становить 75 767,38 грн (а.с.29-31 т.1).

За наявності двох суперечливих висновків автотоварознавчого дослідження щодо вартості відновлюваного ремонту автомобіля суд належним чином не перевірив доводи позивача на порушення вимог ч.4 ст.10 ЦПК, не роз'яснив сторонам право заявити клопотання про призначення експертизи.

Таким чином, суд у порушення вимог ст. 212, 214 ЦПК України неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи; не з'ясував можливість проведення ремонту автомобіля та його фактичну вартість.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України на зазначені порушення уваги не звернув, обставини, на які посилався позивач також не перевірив.

Оскільки при вирішенні спору судом порушені норми процесуального права та не застосовані норми матеріального закону, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, тому в силу ч.2 ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 2 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 2 липня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.