розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання дружини за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Луганської області від 24 січня 2013 року,

У жовні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 31 жовтня 2011 року з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн на утримання дружини, щомісячно, до досягнення неповнолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, починаючи з 18 жовтня 2011 року. Крім того, на підставі зазначено рішення з нього на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 жовтня 2011 року та до досягнення дитиною повноліття. На даний час його майновий стан змінився, він є безробітним, знаходиться на обліку в Перевальському районному Центрі зайнятості з 8 жовтня 2012 року, мешкає родиною з чотирьох осіб.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд зменшити розмір стягуваних на утримання дружини аліментів до 150 грн щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, починаючи з 18 жовтня 2011 року.

Рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 21 листопада 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 24 січня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким зменшено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на її утримання в твердій грошовій сумі з 500 грн до 150 грн щомісячно, починаючи з 24 січня 2013 року, до досягнення дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно виходив із того, що майновий стан позивача протягом 2011-2012 років суттєво не погіршився, він часто змінював місце роботи та звільнявся за власним бажанням, його сімейний стан протягом спірного періоду не змінився, стан його здоров'я не погіршився, тому позивач спроможний сплачувати аліменти у раніше визначеному судом розмірі.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.

Скасовуючи рішення першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що майновий стан позивача на теперішній час не дозволяє йому надавати допомогу ОСОБА_4 у встановленому судом розмірі та він згоден сплачувати аліменти в розмірі 150 грн щомісячно, який є співмірним щодо його теперішнього майнового стану.

Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 СК України розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Частиною 4 ст. 84 СК України передбачено, що можливість надавити матеріальну допомогу дружині, з якою проживає дитина, на період до досягнення дитиною трьох років, залежить від можливості чоловіка надавати таку допомогу.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 31 жовтня 2011 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти в розмірі 500 грн на утримання дружини щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, починаючи з 18 жовтня 2011 року.

Згідно зі свідоцтвом про народження від 5 липня 2011 року ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, її батьками є: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про що зроблено актовий запис № 503.

Відповідно до довідки-розрахунку зі сплати аліментів на утримання дитини, виданої державною виконавчою службою Перевальського районного управління юстиції Луганської області за виконавчим листом від 30 травня 2012 року № 2-1552/11, заборгованість ОСОБА_3 станом на 1 жовтня 2012 року складає 1 890 грн 43 коп., а за виконавчим листом № 2-1554/11 від 30 травня 2012 року заборгованість зі сплати аліментів на утримання дружини станом на 1 жовтня 2012 року складає 4 250 грн.

Також встановлено, що ОСОБА_3 у період з 20 лютого 2012 року до 22 травня 2012 року офіційно працював у товаристві з обмеженою відповідальністю "Торгтехносервіс" та отримував заробітну плату.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60, ст. 212 ЦПК України).

Проте апеляційний суд, посилаючись на те, що позивач мешкає однією сім'єю з батьками та сестрою, не врахував, що батьки ОСОБА_3 не є інвалідами та пенсіонерами, обидва постійно працюють, мають стабільний дохід, також працює і сестра позивача, якій 24 роки та не навів відповідних мотивів щодо того, чому їх наявність дає право на зменшення стягнення аліментів.

При цьому вказані особи не перебувають на утриманні позивача, тому проживання з ними не впливає на спроможність позивача сплачувати аліменти.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 в судовому засіданні вказував на наявність у нього неофіційного заробітку.

Таким чином зазначена обставина визнана позивачем та доказуванню не підлягає.

Отже, апеляційний суд з порушенням вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України переоцінив ті самі докази, що були в суді першої інстанції, при цьому не вказав, які порушення ст. ст. 57- 59, 212 ЦПК України допустив районний суд при їх дослідженні та оцінці.

Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону, оскільки майновий стан позивача протягом 2011-2012 років суттєво не погіршився та не змінився й підстави для зменшення розміру аліментів відсутні.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 24 січня 2013 року скасувати, рішення Перевальського районного суду Луганської області від 21 листопада 2012 року залишити в силі.