розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "КБ "ПриватБанк") на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 22 лютого 2013 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 21 травня 2013 року,

У листопаді 2012 року ПАТ "КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 є спадкоємицею ОСОБА_4, з яким банком був укладений кредитний договір. У зв'язку з невиконанням умов договору на момент смерті ОСОБА_4 утворилася заборгованість у розмірі 24 673,49 грн.

З огляду на зазначене, банк просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 673,49 грн з підстав, передбачених ст. 1282 ЦК України.

Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 22 лютого 2013 року позовні вимоги ПАТ "КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 472,35 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 21 травня 2013 року апеляційну скаргу ПАТ "КБ "ПриватБанк" задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "КБ "ПриватБанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "КБ "ПриватБанк" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ "КБ "Приватбанк", апеляційний суд виходив із того, що позивач звернувся до суду не з вимогою про звернення стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям в натурі, як це визначено положенням ч. 2 ст. 1282 ЦК України, а заявив вимогу про стягнення зі спадкоємця боржника суми заборгованості.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 13 вересня 2006 року між ЗАТ "КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є ПАТ "КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у сумі 2 492,10 грн на придбання мобільного телефону, строком на 18 місяців під 2,09 % на місяць. ІНФОРМАЦІЯ_1 року позичальник ОСОБА_4 помер, не повернувши борг. Станом на день смерті боржника (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) сума боргу за кредитним договором складає 16 922,42 грн. Після смерті ОСОБА_4 була заведена спадкова справа, а відповідачка ОСОБА_3 отримала для оформлення спадщини витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно. Спадкове майно складається з Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 вартістю 59 307 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову кредитора до спадкоємців, апеляційний суд виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам закону. При цьому суд не звернув уваги на вищезазначені вимоги закону щодо обов'язку спадкоємців відповідати за борги кредитора у межах вартості спадкового майна, та неправильно витлумачив положення ч. 2 ст. 1282 ЦК України. Зокрема, системно-логічного змісту наведених вище норм матеріального права та ч. 2 ст. 1282 ЦК України випливає, що кредитор не позбавлений можливості у разі відмови спадкоємців від обов'язкового одноразового платежу, пред'явити вимогу про стягнення цієї суми, яка судом стягується з урахуванням прийнятого спадкового майна, звернення стягнення на яке, при наявності рішення суду, буде здійснено в порядку, передбаченому ЗУ "Про виконавче провадження" (606-14) .

Ураховуючи, що апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення, не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, його рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ