Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ступак О.В.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Карпенко С.О., Олійник А.С.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора в інтересах Бердянської міської ради до ОСОБА_3, третя особа - державне підприємство "Центр державного земельного кадастру", про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2012 року,

У листопаді 2011 року Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор звернувся до суду з вищевказаним позовом в інтересах Бердянської міської ради, в обґрунтування вимог посилаючись на те, що рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року члену обслуговуючого садівничого кооперативу "Гроно" (далі - ОСК "Гроно") ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0598 га, яка перебувала у користуванні ОСОБА_3 та розташована в ОСК "Гроно". На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 у листопаді 2009 року отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 464572. 30 грудня 2010 року рішенням Бердянської міської ради Запорізької області за протестом прокурора скасовано рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року в частині передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 Посилаючись на те, що зазначена земельна ділянка у встановленому законом порядку ОСК "Гроно" не надавалася, а ОСОБА_3 членом ОСК "Гроно" не є, що в подальшому було визнано Бердянською міською радою Запорізької області, прокурор просив визнати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 464572, виданий на ім'я ОСОБА_3, недійсним, скасувати державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_3 та зобов'язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку Бердянській міській раді Запорізької області.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2012 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2012 року касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області відхилено, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2012 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2012 року скасовано та направлено справу на новий касаційний розгляд.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та вирішувати питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду таким вимогам закону не відповідають.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що на підставі рішення Бердянської міської ради від 29 жовтня 2009 року ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, яким посвідчено набуте нею право власності, рішення міської ради виконане, тому не могло бути скасоване самою міською радою, тобто рішення міської ради від 30 грудня 2010 року про скасування свого попереднього рішення в частині передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 є незаконним. Крім того, за змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна.

Однак в повній мірі з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки суди дійшли їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року ОСОБА_3 як члену ОСК "Гроно" передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0598 га для ведення садівництва, яка перебувала у її користуванні та розташована в ОСК "Гроно".

На підставі вказаного рішення у листопаді 2009 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 464572.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок встановлено ст. 118 Земельного кодексу України.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а тому вирішення питання про правомірність його видачі залежить від того, чи є законним рішення, на підставі якого його видано.

Перевіркою Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора встановлено, що головою правління ОСК "Гроно" протягом 2009-2010 років незаконно видавались громадянам, у тому числі і ОСОБА_3, довідки про членство в ОСК "Гроно" та перебування у їх користуванні земельних ділянок, розташованих в м. Бердянську, які у користуванні ОСК "Гроно" на відповідних правових підставах не перебували та не перебувають.

Судами встановлено, що рішенням Бердянської міської ради Запорізької області 30 грудня 2010 року за протестом прокурора скасовано рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року в частині передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

У позові прокурор зазначив про те, що відповідачка набула право власності на спірну земельну ділянку незаконно, оскільки вона була надана відповідачці у власність як члену садівничого кооперативу, хоча земельна ділянка не перебувала в користуванні кооперативу та відповідачка не була його членом.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно і шляхом вчинення кримінально караних дій.

Проте у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, та апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, на вищевказані обставини та положення закону уваги не звернули; залишили поза увагою те, що відповідачка набула право власності на спірну земельну ділянку незаконно, оскільки вона була надана відповідачці у власність як члену садівничого кооперативу, хоча земельна ділянка не перебувала в користуванні кооперативу та відповідачка не була його членом; не з'ясували, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тому передчасно дійшли висновку про відмову у позові.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними та обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 березня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2012 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.