головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука О.А., Маляренка А.В., Писаної Т.О., Фаловської І.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області та держави Україна в особі Міністерства юстиції України про порушення кримінальної справи та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 22 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 червня 2013 року,

У липні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив порушити кримінальну справу на підставі його заяви від 2 березня 2012 року поданої до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області, зобов'язати державу України відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 10 000 000 грн.

Вимоги обґрунтовував тим, що у жовтні 2011 року та у березні 2012 року він звертався до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області з приводу наявності в діях працівників ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" ознак корупційних діянь та щодо яких позивач ОСОБА_6 просив порушити кримінальну справу. В порушення вимог ст. 97 КПК України суддя вказаного суду не вчинив жодних дій щодо розгляду його заяви про порушення кримінальної справи, чим порушив гарантовані Конституцією України (254к/96-ВР) права позивача. Неправомірними діями суддів Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області позивачу було завдано моральної шкоди, яку він оцінив в 10 000 000 грн.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 9 липня 2012 року відкрито провадження у справі.

Справа неодноразово передавалась до інших судів та за результатами її розгляду Червоногвардійським районним судом м. Макіївки Донецької області було постановлено ухвалу від 22 травня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 червня 2013 року про закриття провадження у справі.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 212, 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, обґрунтовував свої вимоги неправомірними діями судді щодо розгляду його заяви про порушення кримінальної справи, та що такими діями позивачу було завдано моральної шкоди.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що розгляд вказаного позову неможливо здійснювати за правилами, що встановлені для розгляду справ в цивільному судочинстві.

Проте, повністю з такими висновками судів колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

При цьому, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 4 постанови "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року №2 (v0002700-09) , вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

З урахуванням зазначених вимог закону, та враховуючи фактичні обставини по справі, суди дійшли передчасних висновків про неможливість розгляду вимог щодо відшкодування моральної шкоди завданої неправомірними діями суду за правилами цивільного судочинства, оскільки таке право безпосередньо передбачене нормами цивільного законодавства.

Крім того, судами не враховано вимоги ст. 124 Конституції України, відповідно до якої правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Таким чином, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди суди фактично позбавили позивача гарантованого ст. 55 Конституції України права на захист своїх порушених прав судом.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів в частині закриття провадження щодо позовних вимог про порушення кримінальної справи, оскільки такі вимоги повинні розглядатися за правилами іншого судочинства.

Враховуючи зазначене, оскаржувані ухвали підлягають скасуванню в частині закриття провадження щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди із направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 22 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 червня 2013 року скасувати в частині вимог про відшкодування моральної шкоди та в цій частині справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.