розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Воловецької селищної ради Закарпатської області до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державне виробниче підприємство технічної інвентаризації по Воловецькому району Закарпатської області, про набуття права власності на безхазяйну річ та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Воловецької селищної ради Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно за касаційною скаргою Воловецької селищної ради Закарпатської області на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2012 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 12 лютого 2013 року,

У червні 2012 року Воловецька селищна рада Закарпатської області звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у 2011 році було виявлено безхазяйне майно - нежиле приміщення площею 21,1 кв.м, розташоване на першому поверсі двоповерхового будинку АДРЕСА_1. Власника об'єкта нерухомості встановлено не було, тому 12 квітня 2011 року зазначений об'єкт нерухомості взято на облік як безхазяйний. Ураховуючи викладене, просила визнати за нею право власності на зазначене безхазяйне нерухоме майно.

ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання права власності на нерухоме майно - нежиле приміщення площею 21,1 кв.м, розташоване на першому поверсі двоповерхового будинку АДРЕСА_1

Свої вимоги обґрунтував тим, що внаслідок проведеної ним реконструкції спірного орендованого нежилого приміщення збільшилась його вартість, тому вважав, що є підстави для набуття ним права власності на це приміщення.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2012 року у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на нежиле приміщення площею 21,1 кв.м, розташоване на першому поверсі двоповерхового будинку АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 12 лютого 2013 року рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2012 року в частині вирішення зустрічного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

У іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2012 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 12 лютого 2013 року в частині вирішення первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У іншій частині судові рішення попередніх інстанцій не оскаржено і підстав перевіряти їх законність і обґрунтованість у цій частині у суду касаційної інстанції немає.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що відповідно до договору оренди з правом викупу від 1 лютого 2008 року, який нотаріально не посвідчений, укладеного між Воловецькою селищною радою Закарпатської області та ОСОБА_3, останньому надано в строкове платне користування приміщення будинку АДРЕСА_1. Термін оренди складає десять років з моменту прийняття об'єкта, що орендується (пункт 3.1. договору). Затрачені кошти на покращення орендованого приміщення зараховуються в орендну плату (пункт 4.2. договору).

Згідно з пунктом 5.1.4 договору орендар зобов'язаний здійснювати капітальний ремонт майна, що орендується.

Рішенням Воловецької селищної ради Закарпатської області № 36 від 22 лютого 2008 року "Про надання дозволу на реконструкцію" ОСОБА_3 надано дозвіл на реконструкцію орендованого ним приміщення у будинку АДРЕСА_1 і зобов'язано його приступити до реконструкції після виготовлення відповідних документів.

Отримавши відповідні дозволи, ОСОБА_3 протягом 2008-2010 років провів реконструкцію орендованого приміщення, вартість якого після реконструкції збільшилася з 11 452 грн до 73 730 грн.

12 квітня 2011 року нежиле приміщення площею 21,1 кв.м, розташоване на першому поверсі двоповерхового будинку АДРЕСА_1, взято державним виробничим підприємством технічної інвентаризації по Воловецькому району Закарпатської області на облік як безхазяйне.

Відмовляючи Воловецькій селищній раді Закарпатської області у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що діями ради, спрямованими на набуття права власності на нежиле приміщення як безхазяйну річ, порушені права відповідача.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції у цій частині без змін, можливість визнання за селищною радою права власності на спірне нежиле приміщення як на безхазяйне майно поставив у залежність від відшкодування ОСОБА_3 вартості здійснених ним поліпшень.

Проте з такими висновками погодитись не можна.

Згідно зі статтею 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Обґрунтовуючи позов і доводи апеляційної скарги, Воловецька селищна рада Закарпатської області посилалась на те, що нежиле приміщення площею 21,1 кв.м, розташоване на першому поверсі двоповерхового будинку АДРЕСА_1 як безхазяйна річ за її заявою взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Про взяття майна на облік зроблено оголошення у друкованому засобі масової інформації і після спливу одного року з дня взяття безхазяйної нерухомої речі на облік селищна рада просила передати це майно за рішенням суду у комунальну власність.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).

Статтею 4 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які, відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу, суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Крім того, відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права подання позову про набуття права власності на безхазяйну річ, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 273 ЦПК України суд, встановивши, що нерухома річ є безхазяйною та взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також що сплив один рік з дня взяття на облік нерухомої речі, ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції, у порушення вимог ст. ст. 213- 214, 316 ЦПК України, на зазначене уваги не звернув, доводів апеляційної скарги не перевірив, у рішенні не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи; не врахував визначені позивачем підстави позову та не перевірив доводів про застосування ст. 335 ЦК України у контексті обраного ним способом захисту.

За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення у частині вирішення первісного позову не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Воловецької селищної ради Закарпатської області задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 12 лютого 2013 року в частині вирішення позовних вимог за первісним позовом скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.