розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дитину та додаткових витрат на дитину, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_4, на рішення Яготинського районного суду Київської області від 09 січня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 лютого 2013 року,

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування посилаючись на те, що з 18 серпня 2010 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народилась донька - ОСОБА_6. Донька проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач не приймає участі у вихованні дитини, матеріальної допомоги дитині не надає. Відповідач працює матросом на балкерному флоті, отримує високу заробітну плату, інших осіб на утриманні не має, тому має можливість надавати матеріальну допомогу дитині. Дитина хворіє на церебральний параліч, у зв'язку з чим потребує додаткових витрат, пов'язаних з її лікуванням та інтенсивною нейрофізіологічною реабілітацією, які вона проходила та буде проходити в подальшому. На лікування дитини позивачем було витрачено 14 170 грн 49 коп. Крім того, з 17 грудня 2012 року по 29 грудня 2012 року для продовження інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації дитині надана лікувальна путівка до "Міжнародної клініки відновного лікування", вартість якої становить 14 827 грн. Враховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на неповнолітню дитину у розмірі 2500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття; зобов'язати відповідача постійно сплачувати додаткові витрати на дитину, після їх фактичного понесення, стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на дитину, пов'язані з її лікуванням, у розмірі 14 170 грн 49 коп., стягнути з відповідача додаткові витрати на дитину, пов'язані з призначеною реабілітацією, у розмірі 14 827 грн.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 09 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 лютого 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на дитину у розмірі 2000 грн щомісячно, починаючи з 22 березня 2012 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на дитину у розмірі 20 000 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_4, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та вирішувати такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судові рішення в повній мірі таким вимогам закону не відповідають.

Задовольняючи позов у частині стягнення аліментів на дитину, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач допомогу дитині не надає, однак зобов'язаний утримувати доньку до досягнення нею повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя, тому дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліментів на дитину в розмірі 2000 грн. Крім того, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача постійно сплачувати додаткові витрати на дитину після їх фактичного понесення.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача додаткових витрат, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що дитина хворіє на церебральний параліч, у зв'язку з чим потребує додаткових витрат, позивачем понесені додаткові витрати на лікування та реабілітацію дитини у розмірі 28 720 грн 69 коп., позивач здійснює догляд за дитиною, тому з відповідача підлягають стягненню додаткові витрати у розмірі 20 000 грн.

Однак з таким висновком судів погодитись не можна.

Судом встановлено, що з 18 серпня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народилась донька - ОСОБА_6.

Дитина проживає разом з позивачем. Відповідач допомоги на утримання доньки не надає.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Крім того судами встановлено, що дитина хворіє на церебральний параліч, у зв'язку з чим потребує додаткових витрат, пов'язаних з її лікуванням та інтенсивною нейрофізіологічною реабілітацією.

На лікування дитини ОСОБА_3 витратила 14 170 грн 49 коп.

Крім того, з 17 грудня 2012 року по 29 грудня 2012 року для продовження інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації ОСОБА_6 надана лікувальна путівка до "Міжнародної клініки відновного лікування", вартість якої становить 14 827 грн.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. ч. 2, 3 ст. 185 СК України).

У п. п. 18, 19 вищевказаної постанови Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Вирішуючи спір в частині стягнення додаткових витрат на дитину, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 213, 214 та апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України, на вищевказані вимоги закону уваги не звернули, належним чином не перевірили матеріальне становище позивача та відповідача; не з'ясували можливість відповідача сплачувати додаткові витрати на дитину та розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину, з урахуванням матеріального стану кожного із батьків, тому передчасно дійшли висновку про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину у розмірі 20 000 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, ураховуючи, що судами допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в частині стягнення додаткових витрат на дитину підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.