розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, Управління Держкомзему у м. Кривому Розі, про усунення перешкод у користуванні власністю, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2013 року,

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, Управління Держкомзему у м. Кривому Розі, у якому просила усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності Ѕ частиною домоволодіння, загальною площею 73,5 кв. м, розташованого у АДРЕСА_1.

Зобов'язати відповідача здійснити перебудову двоповерхового житлового будинку з гаражем, що розташовані АДРЕСА_2, відповідно до всіх будівельних, санітарних, пожежних норм та правил, а також вимог чинного законодавства.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на ті обставини, що відповідач є власником сусіднього домоволодіння по АДРЕСА_2, на території якого здійснює будівництво без проекту та дозволу, із суттєвим порушенням будівельних норм та правил, а саме: відступ від межі їх земельних ділянок становить менше 1 метра, конструкція даху виступає за межі земельної ділянки на території домоволодіння позивачки і водовідвід здійснюється на територію її земельної ділянки, до будинку позивачки не поступає денне світло, що порушує її права як власника, просила задовольнити позов.

8 січня 2013 року рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу позов задоволено.

11 липня 2013 року рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивачка просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив будівельні норми та правила при будівництві та реконструкції свого домоволодіння, що чинить позивачці перешкоди у користуванні її власністю та порушує її права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту свого права, оскільки вона не може звертатися до суду з вимогами, які повинні зобов'язати відповідача отримати документи, які надають право виконувати будівельні роботи.

Проте погодитися з таким рішенням суду апеляційної інстанції не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду є законним і обґрунтованим, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом, ухвалив рішення на основі повно та всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що ОСОБА_3 є власником Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1, яке розташовано на земельній ділянці площею 0,0742 га, а ОСОБА_4 є власником сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2.

На даний час відповідач здійснює реконструкцію житлового будинку з господарськими спорудами та будує гараж, не дотримуючись відступу 1 метра від межі сусідньої земельної ділянки, відстані між житловим будинком позивачки та новим будівництвом з урахуванням протипожежних розривів, без урахування вимог щодо природного освітлення земельної ділянки та кімнат у будинку позивачки та ін., що порушує права позивачки, тому позивачка просила задовольнити позов.

Згідно з висновком № 16 будівельно-технічної експертизи від 15 червня 2012 року недотримання відповідачем земельних, будівельних норм та правил при будівництві гаража і реконструкції будинку порушують права мешканців сусіднього АДРЕСА_1.

Відповідно до положень ст. ст. 15, 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України).

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції не врахував, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 вказувала на те, що відповідач, здійснюючи будівництво, порушує протипожежні розриви між їх житловими будинками, що створює небезпеку, не дотримується відступу 1 метра від межі сусідньої земельної ділянки, що перешкоджає доступу сонячного проміння на територію її земельної ділянки та житлового будинку, і вона вимушена використовувати електричне освітлення та нести додаткові витрати, що порушує її права як власника.

Не дав належної оцінки висновку експертизи та не перевірив доводів позивачки, не з'ясував, чи порушені її права здійсненням відповідачем будівництва, а пославшись на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, не врахував, що ОСОБА_3 просила усунути перешкоди у користуванні її майном, зокрема, і шляхом зобов'язання відповідача здійснити перебудову житлового будинку з гаражем, що відповідає способам захисту, встановленим ст. ст. 16, 391, 376 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303 ЦПК України не перевірив законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, ухвалив передчасне рішення про відмову в задоволенні позову.

Ураховуючи, що невиконання апеляційним судом норм процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду апеляційної інстанції потрібно скасувати, а справу передати на новий розгляд до цього суду, як передбачено ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2013 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.